Сиалис 20 мг N4 таблетки — Инструкция по применению
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
C І А Л І С
(C I A L I S)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого кольору та мигдалеподібної форми, з написом “С 20” з одного боку;
склад: 1 таблетка містить 20 мг тадалафілу;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, кроскармелози натрієва сіль, гідроксипропіл целюлоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, гіпромелоза, триацетин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), тальк.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування порушень ерекції.
Код АТС G04B E.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмоно фосфату (цГМФ) – специ-фічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5). Коли сексуальна стимуляція спричинює локальне вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ у печеристому тілі. Це приводить до релаксації гладких м’язів і припливу крові до тканин статевого члена, створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.
Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ 5. ФДЕ 5 є ферментом, який був знайдений у гладких м’язах печеристого тіла, судинних і вісцеральних гладких м’язах, скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 є сильнішим, ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ 1, ФДЕ 2 ФДЕ 4 і ФДЕ 7, що є присутніми у серці, мозку, кров’яних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3, що є ферментом, присутнім у серці та кров’яних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 є важливою тому, що ФДЕ 3 є ферментом, який відіграє певну роль у серцевих скорочуваннях. Крім того, тадалафіл приблизно у 700 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 6, що є ферментом, присутнім у сітківці і відповідальним за фото трансдукцію. Тадалафіл також у 9 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 8,- ФДЕ 9 і ФДЕ 10, а також у 14 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 11. Розподіл в тканинах та фізіологічні ефекти ФДЕ 8 чрез ФДЕ 11 не висвітлювались.
Сіаліс поліпшує ерекцію та здатність успішно здійснювати статевий акт. Препарат діє протягом 36 годин. Ефект виникає вже через 16 хвилин після прийому дози за наявності сексуального збудження.
Сіаліс, введений здоровим суб’єктам, не викликав істотної різниці у порівнянні з плацебо за показниками систолічного та діастолічного кров’яного тиску у лежачому положенні (середнє максимальне зниження 1,60,8 мм рт. ст. відповідно), систолічного та діастолічного кров’яного тиску стоячи (середнє максимальне зниження 0,24,6 мм рт. ст. відповідно) та істотної зміни частоти серцевих скорочень.
Тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (синій зелений), що пояснюється низькою спорідненістю тадалафілу щодо ФДЕ 6 у порівнянні з ФДЕ 5. Крім того, не спостерігається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньо очний тиск і розмір зіниці.
Плацебо-контролю ване дослідження показало, що прийом тадалафілу протягом 6 місяців, не виявило клінічно значущого впливу на характкристики сперми. У чоловіків тадалафіл не впливав на рівень тестостерону, лютенізуючого, чи фолікулостимулюючого гормону в крові
Фармакокінетика. Всмоктування.Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація у плазмі (Смакс) досягається у середньому через 2 години після прийому.
Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від прийому їжі; таким чином, Сіаліс можна приймати з їжею чи без неї. Час введення дози (ранок проти вечора) не мав клінічно значущого ефекту на швидкість і ступінь всмоктування.
Розподіл. Середній об’єм розподілу становить близько 63 л. При терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу у плазмі зв’язано з протеїнами.
Менше ніж 0,0005% введеної дози було виявлено у спермі здорових суб’єктів.
Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізується ізоформою 3А 4 цитохрому Р 450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активність відносно ФДЕ 5 щонайменше у 13 000 разів менше, ніж тадалафіл. Таким чином, очікується, що метаболіт не буде виявляти клінічної активності у концентраціях, що спостерігаються.
Виведення. Середній період напів виведення становить 17,5 години у здорових суб’єктів. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, переважно з фекаліями (приблизно 61 % дози) і в меншою мірою — із сечею (приблизно 36 % дози).
Окремі групи населення
Особи похилого віку
Здорові суб’єкти похилого віку (65 років або більше) мали нижчі значення кліренсу тадалафілу при прийомі внутрішньо, що приводило до підвищення на 25% експозиції (AUC) у порівнянні зі здоровими суб’єктами у віці 19-45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози.
Ниркова недостатність
У суб’єктів з нирковою недосттатністю, включаючи хворих на гемодіалізі, експозиція тадалафілу AUC була вищою, ніж у здоровіх чоловіків.
Печінкова недостатність
Експозиція тадалафілу (AUC) у суб’єктів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю є порівнянною з експозицією у здорових суб’єктів. Не має даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.
Пацієнти, хворі на діабет
Експозиція тадалафілу (AUC) у хворих на діабет була приблизно на 19% нижче, ніж значення AUC для здорових суб’єктів. Ця різниця в експозиції не потребує регулювання дози.
Показання для застосування.
Лікування еректильної дисфункції.
Спосіб застосування та дози.
Для прийому внутрішньо.
Рекомендована максимальна доза становить 20 мг перед передбачуваною сексуальною активністю, незалежно від прийому їжі. Препарат можна приймати за 16 хвилин перед сексуальною активністю. Ефективність тадалафілу може зберігатися протягом до 36 годин після прийому дози.
Максимальна рекомендована частота прийому – один раз на день.
Сіаліс не повинен застосовуватися особами у віці до 18 років.
Побічна дія.
Небажаними ефектами, про які повідомлялося найчастіше, є головний біль і диспепсія (11 і 7 % відповідно).
Інші небажані ефекти такі: біль у спині, міалгія, назальна непрохідність і гіперемія обличчя. Рідко — припухання повік, відчуття, описані як біль в очах,
кон’юнктивальна гіперемія та запаморочення.
У пост маркетингових спотереженнях дуже рідко спостерігався пріапізм та подовжена ерекція.
Протипоказання.
Тадалафіл протипоказано пацієнтам, які використовують будь-яку форму органічних нітратів.
Тадалафіл не повинен використовуватися пацієнтами з підвищеною чутливістю до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента препарату.
Передозування.
Однократні дози до 500 мг вводилися здоровим суб’єктам, і кратні добові дози до 100 мг вводилися пацієнтам. Небажані ефекти були аналогічні тим, що спостерігалися при менших дозах. У випадку передозування, якщо треба, слід застосовувати стандартні підтримуючі заходи.
На елімінацію тадалафілу гемодіаліз впливав несуттєво.
Особливості застосування.
Застереження
Препарати для лікування еректильної дисфункції, включаючи Сіаліс, не повинні використовуватися чоловіками із серцевими хворобами, для яких сексуальна активність є небажаною. Лікарі повинні зважати на потенційний серцевий ризик сексуальної активності для пацієнтів з серцево-судинними хворобами, які вони вже мають.
Необхідно враховувати потенційний ризик ускладнень для таких груп пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями:
— пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів,
— пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає під час статевих актів,
— пацієнти із серцевою недостатністю, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця, протягом останніх 6 місяців,
— пацієнти з неконтрольованими аритміями, гіпотензією (
— пацієнти з апоплексичним ударом, що стався протягом останніх 6 місяців.
Оцінка еректильної дисфункції повинна включати визначення потенційних першопричин та ідентифікацію доцільного курсу лікування після відповідного медичного визначення.
Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повинні зважати на серцево-судинний стан своїх пацієнтів, оскільки існує певний ступінь серцевого ризику, асоційований із сексуальною активністю.
Безпека та ефективність комбінацій тадалафілу з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не були досліджені. Тому використання таких комбінацій не рекомендується.
Пріапізм спостерігався для інших інгібіторів ФДЕ 5, включаючи тадалафіл. . Пацієнтам, у яких виникають ерекції, що тривають 4 години або більше, слід вказати на необхідность негайно звертатися за медичною допомогою. Якщо не буде негайно проведено лікування пріапізму, то це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та довгострокової втрати потенції.
Треба з обережністю призначати Сіаліс пацієнтам, які мають стани, що можуть створювати схильність до пріапізму (такі як серпоподібно-клітинна анемія, мієломна хвороба чи лейкемія), чи пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні).
Приймаючи до уваги, що не має даних про призначення Сіалісу пацієнтам с тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за Чайлдом-Пу (Child-Pugh), пацієнтам цієї групи Сіаліс призначається з обережністю .
Необхідно з обережністю призначати Сіаліс пацієнтам, що приймають a-1 блокатори (доксазин) тому, що у деяких хворих одночасний прийом цих препаратів може привести до симптоматичної гіпотензії. У клінічному фармакологічному досліджені щодо одночасного прийому однієї дози Сіалісу і тамсулозіна, a-блокатору, в якому приймали участь 18 волонтерів, симптоматичної гіпотензії не було виявлено.
Як і інші інгібітори ФДЕ 5 тадалафіл має системні властивості щодо розширення судин, що може привести до транзиторного сниження артеріального тиску. Перш ніж призначити Сіаліс, лікар повинен оцінити, чи можуть хворі з серцевосудиними захворюваннями бути підвержені несприятливим вазодилятор ним ефектам.
Застосування під час вагітності і в період годування груддю.
Сіаліс не показаний для використання жінками. Дослідження тадалафілу з вагітними жінками не проводились.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами.
Сіаліс не має ніякого чи має незначний вплив на здатність керувати машинами та механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не очікується, що тадалафіл буде спричинювати клінічно значуще інгібування чи індукування кліренсу лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоформи CYP450, включаючи CYP3A4, CYP1A2, CYP2D6, CYP2C19, CYP2Е 1 та CYP2С 9.
Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 – кетоконазол (400мг в день) збільшує площу під кривою “концентрація-час” (AUC) однієї дози тадалафілу на 312% і Сmax на 22% , і кетаконазол (200мг щоденно) збільшує AUC однієї дози тадалафілу на 107% і Сmax на 15% по відношенню до значень AUC і Сmax для одного тадалафілу.
Рітонавір (200мг двічі на день), інгібіторCYP3A4, 2С 9, 2С 19 та 2D6 збільшують AUC однієї дози тадалвфілу на 124%, не змінюючи Сmax. Хоч специфічні взаємодії не були досліджені, можно очікувати, що інші інгібітори протеази, таки як саквінавір, та інші інгібітори CYP3A4, таки як еритроміцин, ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію тадалафілу в плазмі.
Індуктор CYP3A4 – рифампіцин (60мг в день) – знижує величину AUC однієї дози тадалафілу на 88% і Сmax на 46% порівняно зі значеннями AUC і Сmax для одного лише тадалафілу. Можна очікувати, що супутне введення інших індукторів CYP3A4 також знижуватиме концентрацію тадалафілу в плазмі.
Тадалафіл не мав клінічно суттєвого ефекту на експозицію (AUC) S-варфарином чи R-варфарином, а також не мав впливу на протромбі новий час, індукований варфарином.
Тадалафіл не потенціював збільшення часу кровотечі, спричиненого ацетил саліциловою кислотою.
Тадалафіл має системні вазодилятор ні властивості , що може збільшувати гіпотензивні ефекти антигіпертензивних препаратів. Крім того у хворих з погано контролю ваною гіпертензією, які приймають декілька гіпотензійних препаратів, спостерігалосьбільше зниження кров’яного тиску. У більшості хворих зниження тиску не супроводжувалось гіпотензивними симптомами. Необхідно давати відповідні рекомендації пацієнтам, що лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та Сіалісом. Суттєвого зниження артеріального тиску не спостерігалосьу пацієнтів, що приймали Сіаліс і селективний a-1-блокатор-тамсулозин.
При призначенні тадалафілу здоровим особам , що приймали a-1-блокатор -доксазин (8мг в день), , спостерігалось посилення гіпотензивного ефекту . Кількість пацієнтів з потенціально клінічно суттєвим зниженням артеріального тиску була вища при прийомі двох препаратів. У деяких пацієнтів спостерігалось запаморочення. Випадків непритомності не було. Більш низькі дози доксазина не досліджувались.
Тадалафіл не впливав на концентрацію алкоголю, а алкоголь не впливав на концентрацію тадалафілу. На фоні високих доз алкоголю (0,7г/кг) додатковй прийом тадалафілу не приводив до статистично значимого зниження артеріального тиску. У деяких пацієнтів спостерігалось постуральне запаморочення і ортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу на фоні більш низьких доз алкоголю (0,6г/кг) не викликав гіпотензію, а запаморочення спостерігалось з тією ж частотою, щоі при прийомі одного алкоголю.
Спільний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) з тадалафілом знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни експозиції (AUC) тадалафілу.
При прийомі тадалафілу з теофіліном не спостерігалося ніякої фармакокінетичної чи фармакодинамічної взаємодії.
Н 2-антагоністи – збільшення шлункової рН після прийому нізатидину не мало клінічно значущого ефекту на фармакокінетику тадалафілу.
Умови та термін зберігання. Препарат слід зберігати при температурі нижче 30° С, в оригінальній упаковці, в недоступному для дітей місці.
Термін придатності — 2 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. Блістерні упаковки у картонних пачках, по 1, 2, 4 чи 8 таблеток по 20 мг.
Виробник. Елі Ліллі енд Компані Лімітед.
© Державний реєстр лікарських засобів України, 2020
