Касарк-КМП 8 мг №30 таблетки - инструкция, описание, показания, противопоказания, состав, применение

Касарк-КМП 8 мг №30 таблетки — Инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КАСАРК®
(CASARK)

Склад

діюча речовина: candesartan cilexetil; 1 таблетка містить кандесартану цилексетилу, у перерахуванні на 100 % речовину, 8 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; повідон; кальцію кармелоза; магнію стеарат.

Лікарська форма таблетки.

Фармакотерапевтична група

Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Код АТС С09С А06.

Показання

Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих.
Лікування дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (зниження фракції викиду лівого шлуночка £ 40 %) як додаткова терапія до інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або у випадках непереносимості інгібіторів АПФ.

Протипоказання

Гіперчутливість до кандесартану цилексетилу або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Тяжка печінкова недостатність та/або холестаз.

Спосіб застосування та дози

Дозування при артеріальній гіпертензії.
Рекомендована початкова доза та звичайна підтримуюча доза препарату становить 8 мг 1 раз на добу. У більшості випадків антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів. У деяких пацієнтів з недостатнім контролем артеріального тиску (АТ) дозу можна збільшити до 16 мг 1 раз на добу та максимум до 32 мг 1 раз на добу. Терапія вимагає корекції відповідно до реакції АТ. Кандесартан також можна застосовувати разом з іншими антигіпертензивними засобами. Показано, що додавання гідрохлортіазиду забезпечує додатковий антигіпертензивний ефект з різними дозами препарату.

Застосування пацієнтам літнього віку.
Початкова корекція дози при застосуванні пацієнтам літнього віку не є необхідною.
Застосування пацієнтам зі зменшенням внутрішньосудинного об’єму.
Застосування початкової дози 4 мг може розглядатись у пацієнтів з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, таких як пацієнти з можливою дегідратацією.

Застосування при нирковій недостатності.
Початковою дозою пацієнтам з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, становить 4 мг. Дозу підбирають відповідно до реакції на лікування. Досвід застосування препарату пацієнтам з дуже тяжкою або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну

Застосування при недостатності функції печінки.
У пацієнтів з легкою та помірною недостатністю функції печінки рекомендується початкова доза 4 мг 1 раз на добу. Дозу можна коригувати відповідно до реакції на лікування.

Застосування пацієнтам негроїдної раси.
Антигіпертензивний ефект кандесартану є менш вираженим у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас. Отже, потреба у збільшенні дози препарату та супутній терапії для контролю АТ може частіше виникати у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас.

Дозування при серцевій недостатності.
Звичайна рекомендована початкова доза препарату становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до цільової дози 32 мг 1 раз на добу (максимальна доза) або найвищої переносимої дози відбувається за рахунок подвоєння дози з проміжками не менше 2-х тижнів.

Кандесартан можна застосовувати разом з іншими препаратами для лікування з приводу серцевої недостатності, включаючи інгібітори АПФ, бета-блокатори, діуретики та дигіталіс або комбінацію лікарських засобів. Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та кандесартану не рекомендується і її слід застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційних переваг та ризиків.

Особливі категорії пацієнтів.
Початкова корекція дози не є необхідною при застосуванні пацієнтам літнього віку або пацієнтам з внутрішньосудинною дегідратацією або нирковою недостатністю, або легкою чи помірною печінковою недостатністю.

Спосіб застосування.

Приймати внутрішньо 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.
Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.
При призначенні кандесартану в дозі 4 мг застосовують препарат у відповідному дозуванні.

Побічні реакції

Лікування артеріальної гіпертензії.
Побічні реакції при прийомі кандесартану легкі та транзиторні. Виникнення побічних реакцій не залежить від дози або віку. Кількість випадків відмови від лікування через виникнення побічних реакцій подібна при застосуванні кандесартану цилексетилу та плацебо.

Найчастішими побічними реакціями є запаморочення/вертиго, головний біль та інфекції дихальних шляхів.

Інфекції та інвазії: інфекції дихальних шляхів.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз.

З боку обміну речовин та харчування: гіперкаліємія, гіпонатріємія.

З боку нервової системи: запаморочення/вертиго, головний біль.

З боку травного тракту: нудота.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня печінкових ферментів, порушення функції печінки або гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янка, свербіж.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія.

З боку сечовидільної системи: погіршення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у чутливих пацієнтів.

Результати лабораторних аналізів.
У більшості випадків не спостерігалося клінічно значущого впливу препарату на звичайні лабораторні показники. Як і при застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), відзначається незначне зниження рівня гемоглобіну. Зазвичай немає необхідності у постійному моніторингу лабораторних показників. Проте у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну сироватки крові.

Лікування серцевої недостатності.
Профіль побічних реакцій препарату у пацієнтів із серцевою недостатністю відповідає фармакологічним властивостям препарату та стану здоров’я пацієнтів.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз.
З боку обміну речовин та харчування: гіперкаліємія, гіпонатріємія.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль.
З боку дихальної системикашель.
З боку судин: артеріальна гіпотензія.
З боку травного тракту: нудота.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня печінкових ферментів, порушення функції печінки або гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янка, свербіж.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія.
З боку сечовидільної системи: погіршення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у чутливих пацієнтів.

Результати лабораторних аналізів.
У пацієнтів, які приймають кандесартан за показанням серцевої недостатності, часто зустрічається гіперкаліємія та ниркова недостатність. Рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну сироватки крові.

Передозування

Симптоми.
Враховуючи фармакологічні властивості препарату, основним проявом передозування, ймовірно, буде симптоматична артеріальна гіпотензія та запаморочення. В окремих випадках передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) повідомляється про одужання пацієнтів без наслідків.

Лікування.
Якщо розвивається симптоматична артеріальна гіпотензія, слід призначити симптоматичне лікування та проводити моніторинг показників життєдіяльності. Пацієнту слід надати положення лежачи на спині з піднятими догори ногами. Якщо цього недостатньо, необхідно збільшити об’єм плазми крові шляхом інфузії, наприклад 0,9 % розчину натрію хлориду. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосувати симпатоміметичні лікарські засоби. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування препарату у період вагітності протипоказане. Кандесартан не рекомендується для застосування у період годування груддю.

Діти
Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені.

Особливості застосування

Ниркова недостатність.
Як і при застосуванні інших засобів, що інгібують РААС, можна очікувати зміни функції нирок у чутливих пацієнтів, які приймають кандесартан.
При застосуванні препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією (АГ) та нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну сироватки крові. Таким пацієнтам дозу препарату слід обережно підбирати, здійснюючи ретельний моніторинг АТ (див. «Спосіб застосування та дози»).
Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю повинно включати періодичну оцінку функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку (75 років та старших), а також у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Під час підбору дози препарату рекомендується моніторинг рівнів калію та креатиніну сироватки крові.
Супутня терапія із застосуванням інгібіторів АПФ при серцевій недостатності.
Ризик побічних реакцій, зокрема погіршення функції нирок та гіперкаліємія, може зростати при застосуванні препарату у комбінації з інгібіторами АПФ. Пацієнти, які приймають таке лікування, потребують контролю.

Гемодіаліз.
На тлі діалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади АТ1-рецепторів у результаті зменшення об’єму плазми крові та активації РААС. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, дозу препарату слід підбирати обережно, здійснюючи моніторинг АТ.

Стеноз ниркової артерії.
Лікарські засоби, що впливають на РААС, включаючи антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (АРА ІІ), можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну сироватки крові у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркової артерії чи стенозом артерії єдиної нирки.

Трансплантація нирки.
Досвід застосування препарату пацієнтам з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.

Артеріальна гіпотензія.
У пацієнтів із серцевою недостатністю під час лікування препаратом може виникнути артеріальна гіпотензія. Вона також може розвиватися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та внутрішньосудинною дегідратацією внаслідок прийому високих доз діуретиків. Слід з обережністю розпочинати терапію та вжити заходів щодо корекції гіповолемії.

Анестезія та хірургічні втручання.
У пацієнтів, які приймають АРА ІІ, під час анестезії та хірургічних втручань може виникати артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або застосування вазопресорів.

Стеноз аорти та мітрального клапана (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія).
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, особлива обережність показана пацієнтам із гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапанів або з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Первинний гіперальдостеронізм.
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом у більшості випадків не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють завдяки гальмуванню РААС. Таким чином застосування препарату цій групі пацієнтів не рекомендується.

Гіперкаліємія.
Одночасне застосування препарату з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калієвмісними замінниками солі або іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати рівень калію (наприклад гепарин), може призводити до підвищення сироваткового рівня калію у пацієнтів з АГ.
У пацієнтів із серцевою недостатністю, які приймають кандесартан, може виникати гіперкаліємія. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію у сироватці крові. Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та кандесартану не рекомендується.

Загальні відомості.
У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю чи із захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування із застосуванням інших лікарських засобів пов’язане з гострою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією або рідко — з гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не може бути виключена при застосуванні АРА ІІ. Як і будь-який антигіпертензивний засіб, надмірне зниження АТ у пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призводити до інфаркту міокарда або інсульту.

Антигіпертензивний ефект кандесартану може посилюватися іншими лікарськими засобами, що мають властивість знижувати АТ, незалежно від того, призначені вони як антигіпертензивні засоби чи застосовуються за іншими показаннями.
Препарат містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, лактазною недостатністю Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не можна приймати цей лікарський засіб.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Дослідження щодо впливу кандесартану на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилося. Проте слід взяти до уваги, що під час лікування препаратом є ризик розвиток запаморочення чи підвищеної втомлюваності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Клінічно значущої взаємодії препарату з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (тобто етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном, еналаприлом не виявлено.
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калієвмісних замінників солі або інших лікарських засобів, що можуть підвищити рівень калію (наприклад гепарин), може підвищувати рівень калію. Контроль сироваткового рівня калію слід здійснювати належним чином.

Існують дані про оборотне підвищення сироваткової концентрації літію і токсичності під час одночасного прийому літію та інгібіторів АПФ. Подібний ефект може спостерігатися при застосуванні АРА ІІ. Застосування кандесартану з літієм не рекомендується. Якщо підтверджена необхідність комбінації, рекомендується ретельний моніторинг сироваткового рівня літію.
При одночасному введенні АРА ІІ з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) (наприклад, селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/добу) та неселективними НПЗЗ) може виникнути ослаблення антигіпертензивного ефекту.

Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасний прийом АРА ІІ та НПЗЗ може підвищити ризик погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та підвищення рівня калію у сироватці крові, зокрема у пацієнтів з ослабленою вже на початку лікування функцією нирок. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнту необхідно провести належним чином гідратацію і слід приділити увагу моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодично у подальшому.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.
Ангіотензин ІІ — головний вазоактивний гормон РААС, він відіграє роль у патофізіологічному механізмі розвитку АГ, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як вазоконстрикція, стимуляція альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу, стимуляція росту клітин, відбуваються за участю рецепторів типу 1 (АТ1).
Кандесартану цилексетил є препаратом-попередником, придатним для прийому внутрішньо. Він швидко перетворюється в активну речовину — кандесартан — шляхом ефірного гідролізу під час всмоктування з травного тракту.

Кандесартан є антагоністом рецептора ангіотензину ІІ, селективним щодо рецепторів АТ1, зі щільним зв’язуванням та повільним від’єднанням від рецептора. Йому не властива активність агоніста.
Кандесартан не інгібує АПФ, що перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не помічено впливу на АПФ та потенціювання брадикініну чи речовини Р. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ частота кашлю є нижчою у пацієнтів, які приймали кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв’язує та не блокує рецептори інших гормонів чи іонні канали, що відіграють важливу роль у серцево-судинній регуляції. Антагонізм до АТ1-рецепторів призводить до дозозалежного зростання плазмових рівнів реніну, ангіотензину І та ангіотензину ІІ, а також до зниження плазмової концентрації альдостерону.

Артеріальна гіпертензія.
При АГ кандесартан викликає дозозалежне, довготривале зниження АТ. Антигіпертензивна дія відбувається за рахунок зменшення загального периферичного опору без рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень. Вказівки на серйозну або посилену артеріальну гіпотензію після прийому першої дози чи синдром відміни після припинення лікування відсутні.
Після прийому одноразової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного ефекту у більшості випадків спостерігається протягом 2-х годин. При тривалому лікуванні основне зниження АТ при усіх дозах зазвичай досягається протягом 4 тижнів і зберігається впродовж довгострокового лікування.
Середній додатковий ефект при збільшенні дози з 16 до 32 мг 1 раз на добу є невеликим. Враховуючи міжіндивідуальну варіабельність, у деяких пацієнтів можна очікувати більш виражений, ніж середній, ефект. Кандесартану цилексетил за умови прийому 1 раз на добу забезпечує ефективне та плавне зниження АТ впродовж 24 годин із незначною відмінністю між максимальним та мінімальним ефектом під час інтервалу дозування.

При застосуванні кандесартану цилексетилу разом з гідрохлортіазидом спостерігається додаткове зниження АТ. Посилений антигіпертензивний ефект також відзначається, якщо кандесартан цилексетил комбінують з амлодипіном або фелодипіном. Лікарським засобам, що блокують РААС, властивий менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (які зазвичай складають групу пацієнтів з низьким рівнем реніну), ніж у представників інших рас. Це також характерно для кандесартану.

Кандесартан посилює нирковий кровотік і не впливає або підвищує швидкість клубочкової фільтрації за рахунок зменшення судинного опору в нирках та фракції фільтрації.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які страждають на цукровий діабет ІІ типу та мікроальбумінурію, 12-тижневе антигіпертензивне лікування кандесартану цилексетилом зменшує виділення альбуміну із сечею. Відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії.

Серцева недостатність.
Лікування кандесартану цилексетилом знижує летальність, знижує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності та полегшує симптоми у пацієнтів із систолічною дисфункцією лівого шлуночка.
Позитивний вплив кандесартану на зниження летальності від серцево-судинних захворювань або частоту першої госпіталізації через серцеву недостатність є постійним, незважаючи на вік, стать та супутнє медикаментозне лікування. Кандесартан також ефективний у пацієнтів, які одночасно приймають бета-блокатори та інгібітори АПФ, при цьому позитивний ефект спостерігається незалежно від того, чи приймав пацієнт інгібітори АПФ у цільовій дозі.
У пацієнтів із серцевою недостатністю та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка £ 40 %) кандесартан знижує системний судинний опір і тиск заклинювання легеневих капілярів, підвищує активність реніну та концентрацію ангіотензину ІІ в плазмі, а також знижує рівень альдостерону.

Фармакокінетика.
Абсорбція та розподіл.
Після прийому внутрішньо кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину — кандесартан. Абсолютна біодоступність кандесартану становить приблизно 40 % після прийому внутрішньо кандесартану цилексетилу. Відносна біодоступність таблеток порівняно з тим же розчином для прийому внутрішньо становить близько 34 % із дуже незначною мінливістю. Розрахована абсолютна біодоступність таблетки таким чином становить 14 %. Середній пік сироваткової концентрації (Сmах) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Сироваткова концентрація кандесартану лінійно зростає зі збільшенням доз у межах терапевтичного діапазону дозування. Статевих відмінностей у фармакокінетиці кандесартану не виявлено. Площа під кривою «сироваткова концентрація порівняно з часом» (AUC) кандесартану не зазнає істотних
змін під впливом їжі.

Кандесартан значною мірою зв’язується з білками плазми крові (понад 99 %). Уявний об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.

Метаболізм та виведення з організму.
Кандесартан виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею та жовчю і тільки незначною мірою — за рахунок печінкового метаболізму (CYP2C9). Відзначається відсутність взаємодії з препаратами, метаболізм яких залежить від CYP1А2, CYP2А6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYРЗА4 цитохрому Р450.
Кінцевий період напіввиведення кандесартану (t1/2) становить приблизно 9 годин. Після прийому багаторазових доз кумуляції препарату в організмі немає. Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг з нирковим кліренсом близько 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом як клубочкової фільтрації, так і за допомогою активної канальцевої секреції. Після прийому пероральної дози 14С-маркованого кандесартану цилексетилу приблизно 26 % дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану та 7 % – у вигляді неактивного метаболіту, тоді як приблизно 56 % дози виявляється у калі у вигляді кандесартану і 10 % – у вигляді неактивного метаболіту.

Фармакокінетика у особливих категорій пацієнтів.
В осіб літнього віку (старше 65 років) Сmax та AUC кандесартану підвищені приблизно на 50 % та 80 % відповідно порівняно з відповідними показниками у молодих пацієнтів. Проте реакція АТ і частота побічних реакцій є подібними після прийому дози препарату молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку.

У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю Сmax та AUC кандесартану зростають при повторному прийомі приблизно на 50 % та 70 % відповідно, t1/2 залишається незміненим порівняно з пацієнтами, які мають нормальну функцію нирок. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становлять приблизно 50 % та 110 % відповідно. Кінцевий t1/2 кандесартану є приблизно подвоєним у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. AUC кандесартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, є близькою до показника у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю спостерігається зростання середньої АUC кандесартану на 20 % та 80 % відповідно.

Основні фізико-хімічні властивості
таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, двоопуклі.

Термін придатності
2 роки з дати виготовлення in bulk.

Умови зберігання
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка
По 10 таблеток у блістері, 1 або 3 блістери в пачці

Категорія відпуску.
За рецептом.