Солу-кортеф 100 мг №1 порошок — Инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Солу-Кортеф

(Solu-Cortef®)

Склад

діюча речовина: hydrocortisone;

1 флакон містить гідрокортизону у вигляді натрію гідрокортизону сукцинату 100 мг;

допоміжні речовини: натрію дигідрофосфат моногідрат; натрію гідрофосфат безводний.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: від білого до майже білого кольору ліофілізат.

 

Фармакотерапевтична група. Прості препарати кортикостероїдів для системного застосування. Глюкокортикоїди. Гідрокортизон. Код АТХ H02A B09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Солу-Кортеф має такі ж самі якісні терапевтичні ефекти що й гідрокортизон.

Механізм дії

Після проникнення крізь клітинну мембрану глюкокортикоїди утворюють комплекси зі специфічними рецепторами в цитоплазмі. Ці комплекси надходять до ядра, зв’язуються з ДНК (хроматином) і стимулюють транскрипцію мРНК, а потім — подальший синтез білків різними ферментами; вважається, що цей механізм відповідає за системні ефекти глюкокортикоїдів. Максимальні фармакологічні ефекти лікарського засобу можна спостерігати до досягнення його пікової концентрації в плазмі, що вказує на те, що його ефективність більше обумовлена модифікацією ферментів, а не його безпосередньою дією.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Пікова концентрація в плазмі досягається через 30-60 хвилин після внутрішньом’язового введення.

Для   підтримання   сироваткової   концентрації   на   постійно високому рівні необхідно кожні

4–6 годин робити внутрішньовенні або внутрішньом’язові ін’єкції.

Розподіл

Гідрокортизон на 40–90 % є зв’язаним з білками плазми. Більша його частина зв’язується з глобуліном (транскортином), тоді як менша – з альбуміном. Біологічна активність визначається вільною, незв’язаною фракцією гормону, тоді як його зв’язана фракція резерв служить резервом.

Біотрансформація

Головним чином гідрокортизон метаболізується в печінці.

Виведення

Введена доза майже повністю виводиться протягом 12 годин. Від 22 до 30 % внутрішньовенно або внутрішньом’язово введеної дози лікарського засобу виводиться з сечею у межах 24 годин.

Клінічні характеристики.

Показання.

Cтани, при яких бажано отримати швидк