Ультравист 370мг/мл 50 мл раствор для инфузий - инструкция, описание, показания, противопоказания, состав

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 
УЛЬТРАВІСТ 300

 (ULTRAVIST® 300)

УЛЬТРАВІСТ 370

 (ULTRAVIST® 370)

Склад:

діюча речовина: iopromide;

Ультравіст 300: 1 мл містить 0,623 г йопроміду, що відповідає 300 мг йоду;

Ультравіст 370: 1 мл містить 0,769 г йопроміду, що відповідає 370 мг йоду;

допоміжні речовини: кальцію-натрію едетат, трометамол, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій та інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, вільний від часток.

Показники	Ультравіст 300	Ультравіст 370
Концентрація йоду (мг/мл)	300	370
Осмоляльність при температурі 37 °С (осм/кг Н2О)	0,59	0,77
Осмолярність при температурі 37 °С (осм/л розчину)	0,43	0,49
В’язкість (Мпа·с)
при температурі 20 °С	8,9	22,0
при температурі 37 °С	4,7	10,0
Густина (г/мл)
при температурі 20 °С	1,328	1,409
при температурі 37 °С	1,322	1,399
Величина рН	6,5-8,0	6,5-8,0
Осмотичний тиск при температурі 37 °С          МПа          атм	1,59 15,7	2,02 19,9
Молекулярна маса (г/моль)	791,12

Фармакотерапевтична група.

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Водорозчинні низькоосмолярні нефротропні рентгеноконтрастні засоби.

КОД АТХ VO8A B05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Контрастна речовина (йопромід) у всіх формах лікарського засобу Ультравіст є неіонним водорозчинним похідним трийодзаміщеної ізофталевої кислоти з молекулярною масою 791,12 г/моль, у якому міцно зв’язаний йод поглинає рентгенівські промені.

Фармакокінетика.

• Всмоктування та розподіл

Після внутрішньовенного введення плазмова концентрація йопроміду знижується швидко внаслідок розподілу в екстрацелюлярному просторі та в подальшому елімінується. Загальний об’єм розподілу в стабільному стані становить близько 16 л, що відповідає приблизно об’єму екстрацелюлярного простору.

Зв’язування з протеїнами незначне (близько 1 %). Немає даних, що йопромід проходить крізь інтактний гематоенцефалічний бар’єр. Експериментальні дослідження на тваринах продемонстрували, що незначна кількість йопроміду може проходити крізь плацентарний бар’єр (≤ 0,3 % застосованої дози у плодів кролів).

Після введення в жовчну протоку і/або протоку підшлункової залози під час ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХП) йодовані контрастні речовини системно всмоктуються і досягають піка концентрації в плазмі протягом періоду від 1 до 4 годин після введення. Максимальні концентрації йоду у сироватці крові після застосування середньої дози близько 7,3 г йоду були приблизно у 40 разів нижче максимальних концентрацій у сироватці крові після відповідного внутрішньовенного ведення.

Йопромід не метаболізується.

Кінцевий період напіввиведення йопроміду становить приблизно 2 години незалежно від дози.

При застосуванні у вивченому діапазоні доз середній загальний кліренс йопроміду становить 106 ± 12 мл/хв, що еквівалентно ренальному кліренсу 102 ± 15 мл/хв. Це свідчить, що йопромід виводиться виключно нирками. Тільки близько 2 % застосованої дози виводиться з фекаліями протягом 3 днів.

При внутрішньовенному застосуванні близько 60 % дози виводяться із сечею протягом 3 годин після внутрішньовенного введення (в середньому ≥ 93 % дози через 12 годин). Виведення в основному завершується протягом 24 годин.

Після введення в жовчну протоку і/або протоку підшлункової залози протягом ЕРХП концентрація йоду в сироватці повертається до попереднього (до введення йопроміду) рівня протягом 7 днів.

• Лінійність/нелінійність

Фармакокінетичні дані йопроміду у людини змінюються пропорційно дози (наприклад C_max, AUC) або залежно від дози (наприклад V_ss, t½).

• Спеціальні групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку (65 років та старші)

У пацієнтів середнього віку (49-64 роки) та пацієнтів старшого віку (65-70 років), у яких не було тяжкої ниркової недостатності, загальний плазмовий кліренс становив від 74 до 114 мл/хв (у пацієнтів середнього віку – в середньому 102 мл/хв) та від 72 до 110 мл/хв (у пацієнтів старшого віку – в середньому 89 мл/хв), тобто був незначно нижче значень, які спостерігалися у молодших практично здорових осіб (від 88 до 138 мл/хв, середнє – 106 мл/хв). Індивідуальні значення періоду напіввиведення становили між 1,9-2,9 години і 1,5-2,7 години. Кінцевий період напіввиведення був подібним до такого у здорових молодих добровольців (діапазон 1,4-2,1 години). Можна очікувати на незначну різницю, що пов’язана з фізіологічним зниженням рівня гломерулярної фільтрації з віком.

Діти

Фармакокінетичні властивості йопроміду у дітей не досліджували (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів з нирковою недостатністю період напіввиведення йопроміду збільшується  внаслідок зниження рівня гломерулярної фільтрації.

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30 — 80 мл/хв/1,73 м²) плазмовий кліренс знижується до 49,4 мл/хв/1,73 м² (КВ = 53 %), що характерно і для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну

30-10 мл/хв/1,73 м²). У пацієнтів, що знаходяться на діалізі, визначено такі показники: 18,1 мл/хв/1,73 м² (КВ = 30 %).

Середній період напіввиведення становить 6,1 години (КВ = 43 %) у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30 — 80 мл/хв/1,73 м²) і 11,6 години (КВ = 49 %) у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.

Кількість препарату, що визначають в сечі через 6 годин після введення, становить до 38 % у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, середнього ступеня тяжкості та 26 % у пацієнтів  із тяжкою нирковою недостатністю. У здорових добровольців даний показник становив 83 %. Протягом 24 годин після введення йопроміду у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, середнього ступеня тяжкості розпадалося до 60 % препарату, у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю – 51 %, а у здорових добровольців – більше 95%.

Йопромід виводиться за допомогою гемодіалізу. Протягом 3-годинного сеансу діалізу можна вивести близько 60 % йопроміду.

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення не порушується, оскільки йопромід не метаболізується і тільки 2 % дози виводиться з фекаліями.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат застосовують виключно для діагностики.

Ультравіст 300 та Ультравіст 370 застосовують для контрастування при проведенні комп’ютерної томографії (КТ), ангіографії, ангіокардіографії, цифрової субтракційної ангіографії (ЦСА); урографії та дослідженні порожнин тіла (за винятком мієлографії, вентрикулографії, цистернографії).

Протипоказання.

Гіперчутливість (алергічна реакція) до активної речовини йопроміду і/або до будь-якої з допоміжних речовин.

Неконтрольований тиреотоксикоз.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Бігуаніди (метформін). У хворих з гострою нирковою недостатністю або тяжкою хронічною хворобою нирок виведення бігуанідів може бути зменшеним, що призводить до кумуляції та  розвитку лактоацидозу.  Оскільки застосування препарату Ультравіст може призвести до розвитку або прогресування ниркової недостатності, пацієнти, які отримували метформін, можуть мати підвищений ризик розвитку молочнокислого ацидозу, особливо пацієнти з нирковою недостатністю в анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»). Залежно від показників функції нирок слід ретельно зважити можливість припинення терапії метформіном.

Інтерлейкін-2. Попередню терапію (тривалістю до кількох тижнів) інтерлейкіном-2 пов’язують із підвищенням ризику виникнення відстрочених реакцій на Ультравіст.

Радіоізотопи. Після внутрішньосудинного введення йодовмісні контрастні препарати можуть знижувати здатність тканин щитовидної залози поглинати ізотопи. Діагностика і лікування захворювань щитовидної залози із застосуванням тиреоcтатичних радіоізотопів можуть ускладнюватись протягом періоду тривалістю до кількох тижнів і в деяких випадках навіть довше після введення лікарського засобу Ультравіст.

Особливості застосування.

Загальні відомості для всіх показань

·         Алергічні або анафілактичні реакції (реакції гіперчутливості)

Введення препарату Ультравіст може бути пов’язаним із дозозалежними псевдоалергічними (алергоїдними) реакціями/реакціями гіперчутливості або іншими реакціями ідіосинкразії у вигляді серцево-судинних, респіраторних і шкірних симптомів.

Можливий розвиток алергоподібних реакцій гіперчутливості різних ступенів тяжкості аж до реакцій тяжкого ступеня, включаючи шок (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість цих реакцій виникає протягом 30 хвилин після введення препарату. Проте можуть спостерігатися відстрочені реакції (що виникають через декілька годин або днів після введення).

Ризик розвитку реакцій гіперчутливості вищий за наявності зазначених нижче станів та захворювань:

—          реакція на попередні введення контрастних засобів;

—          бронхіальна астма або інша схильність до алергічних реакцій.

Кожного разу перед початком застосування контрастної речовини слід ретельно зібрати анамнез щодо наявності вищезазначених факторів ризику.

Особливо слід обмежити призначення препарату Ультравіст пацієнтам із алергічним діатезом через підвищений ризик реакцій гіперчутливості (включаючи тяжкі реакції).

Проте такі реакції є нерегулярними та непередбачуваними за природою.

Пацієнти, які приймають бета-блокатори, можуть мати більш виражені реакції гіперчутливості (особливо при наявності бронхіальної астми) і бути нечутливими до терапії стандартними бета-агоністами.

У пацієнтів, які страждають на серцево-судинні захворювання, більша ймовірність розвитку серйозних або навіть летальних наслідків реакцій гіперчутливості тяжкого ступеня.

Для пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку алергоподібних реакцій, пацієнтів із гострими середнього чи тяжкого ступеня реакціями в анамнезі, астмою чи алергією, що потребують лікування, доцільно розглянути питання про премедикацію кортикостероїдами до обстеження за допомогою контрастних речовин.

• Підготовка до невідкладної допомоги

Незалежно від кількості і способу введення контрастної речовини, навіть незначні алергоподібні симптоми можуть бути першими ознаками серйозної анафілактоїдної реакції, що вимагає лікування. З цієї причини йодовані контрастні речовини слід вводити тільки в умовах стаціонару, де доступне надання невідкладної допомоги, є необхідне обладнання та лікарські засоби, лікарі з достатнім клінічним досвідом та досвідчений середній медичний персонал.

У відділенні має бути можливість негайно розпочати заходи невідкладної допомоги пацієнтам для лікування серйозних реакцій та наявність прямого доступу до необхідних лікарських засобів і хірургічних наборів для негайної допомоги.

За пацієнтом слід спостерігати щонайменше півгодини після закінчення процедури, оскільки досвід свідчить, що більшість серйозних випадків відбувається протягом цього періоду часу.

• Дисфункція щитовидної залози

Йодовмісні рентгенконтрастні речовини впливають на функцію щитовидної залози завдяки наявності вільних йодидів у розчинах, крім того, додаткова кількість йодидів вивільняється в організмі після введення внаслідок дейодування.

Для пацієнтів із гіпертиреоїдизмом або зобом чи підозрою на ці захворювання необхідно проводити особливо ретельний аналіз співвідношення ризик/користь від введення препарату, оскільки йодовмісні контрастні речовини можуть індукувати у таких пацієнтів розвиток гіпертиреоїдизму та тиреотоксичного кризу. Зважаючи на це, необхідно перевіряти функцію щитовидної залози до введення препарату Ультравіст. Проведення превентивної тиреостатичної терапії необхідно розглянути у пацієнтів із гіпертиреоїдизмом або підозрою на нього.

У новонароджених, особливо недоношених дітей, які отримали Ультравіст (пренатально під час вагітності матері або в період новонародженості), рекомендується контролювати функцію щитовидної залози, оскільки вплив надлишку йоду може спричинити гіпотиреоз, який, можливо, потребуватиме лікування.

Пацієнти з розладами ЦНС можуть знаходитися у групі підвищеного ризику неврологічних ускладнень у зв’язку із введенням препарату Ультравіст. Неврологічні ускладнення спостерігаються частіше при проведенні ангіографії головного мозку та суміжних діагностичних процедур.

У разі можливого зниженого  судомного порога (наприклад судоми в анамнезі та застосування певних супутніх препаратів) слід дотримуватися особливої обережності.

Фактори, які підвищують проникність гематоенцефалічного бар’єра, полегшують проходження контрастної речовини в мозкову тканину, що може призвести до реакцій з боку ЦНС.

Перед і після внутрішньосудинного введення препарату Ультравіст необхідно забезпечити відповідну гідратацію для мінімізації ризику контрастіндукованої нефротоксичності (див. також підрозділ «Порушення функції нирок»). Це особливо стосується пацієнтів із існуючими порушеннями функції нирок, множинною мієломою, цукровим діабетом, поліурією, олігурією, гіперурикемією, а також новонароджених, немовлят, дітей молодшого віку і пацієнтів літнього віку.

• Стан стривоженості

Виражені стани збудження, стривоженості і біль можуть збільшити ризик виникнення побічних ефектів і  посилити пов’язані з введенням контрастної речовини реакції організму. Для зменшення збудження даній категорії пацієнтів діагностичні заходи слід проводити з особливою обережністю.

• Проба на переносимість

Не рекомендується проводити пробу на переносимість із застосуванням малої дози контрастної речовини, оскільки вона не має прогностичного значення. Більше того, проба на переносимість сама по собі іноді призводила до виникнення реакцій гіперчутливості тяжкого ступеня, навіть з летальним наслідком.

Внутрішньосудинне введення

• Порушення функції нирок

Після внутрішньовенного введення препарату Ультравіст може спостерігатися нефропатія, індукована введенням контрастного засобу, у вигляді транзиторного порушення функції нирок. Іноді може розвиватися гостра ниркова недостатність.

До факторів ризику належать, наприклад:

—          порушення функції нирок, ниркова недостатність в анамнезі після введення контрастної речовини,

—          існуюча ниркова недостатність,

—          діабетична нефропатія,

—          вік пацієнтів понад 60 років,

—          дегідратація,

—          поширений атеросклероз,

—          декомпенсована серцева недостатність,

—          цукровий діабет,

—          множинна мієлома/парапротеїнемія,

—          введення повторних і/або великих доз препарату Ультравіст,

—          введення контрастної речовини безпосередньо в Arteria renalis,

—          додаткове застосування нефротоксичних засобів,

—          тяжка і хронічна артеріальна гіпертензія,

—          гіперурикемія.

Необхідно забезпечити відповідну гідратацію для всіх пацієнтів, яким вводять Ультравіст.

Пацієнти на діалізі (навіть за наявності тяжкої ниркової недостатності без збереження залишкової функції нирок) можуть отримувати контрастні речовини для радіологічних процедур, оскільки йодовмісні речовини виводяться в процесі діалізу. Гемодіаліз слід виконати негайно після радіологічного обстеження.

У разі тяжкої ниркової недостатності будь-які додаткові тяжкі порушення функції печінки можуть призводити до значної затримки виведення контрастної речовини, що може вимагати гемодіалізу.

• Серцево-судинні захворювання

У пацієнтів з тяжкими захворюваннями серця або тяжкою ішемічною хворобою серця існує підвищений ризик появи клінічно значущих гемодинамічних змін та аритмії.

Це спостерігається головним чином після введення контрастної речовини інтракоронарно, у лівий та правий шлуночки (див. розділ «Побічні реакцій).

Особливо схильними до реакцій з боку серця є пацієнти з серцевою недостатністю, тяжкою ішемічною хворобою серця, нестабільною стенокардією, захворюваннями клапанів серця, нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, коронарними шунтами та легеневою гіпертензією.

Внутрішньосудинне введення препарату Ультравіст може призвести до виникнення набряку легень у пацієнтів із серцевою недостатністю.

• Цукровий діабет

Для попередження лактоацидозу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують лікування метформіном, слід визначити рівень креатиніну сироватки крові до внутрішньосудинного введення йодовмісних контрастних речовин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

На основі показників функції нирок слід розглянути питання щодо припинення лікування метформіном.

У разі надання негайної допомоги та при обмеженій або невідомій функції нирок лікар повинен ретельно зважити ризики/переваги обстеження за допомогою контрастних речовин та вжити необхідних запобіжних заходів шляхом припинення терапії метформіном, гідратації пацієнта, моніторингу показників функції нирок, лактату сироватки та рН, а також ретельно контролювати стан пацієнта для виявлення будь-яких клінічних симптомів лактоацидозу.

• Тромбоемболічні явища

Однією із властивостей неіонних контрастних речовин є їх дуже незначний вплив на нормальні фізіологічні функції організму. Внаслідок цього неіонні контрастні речовини мають меншу антикоагулянтну активність in vitro, ніж іонні речовини. Окрім контрастної речовини, розвитку тромбоемболічних явищ можуть сприяти численні фактори, включаючи тривалість процедури, кількість ін’єкцій, матеріал, з якого виготовлені катетер і шприц, стан основного захворювання і супутня терапія.

Зважаючи на це, при проведенні процедури судинної катетеризації слід ретельно слідкувати за технікою виконання ангіографії і часто промивати катетер фізіологічним розчином (у разі можливості – з додаванням гепарину) та скоротити тривалість процедури з метою зведення до мінімуму ризику виникнення пов’язаних з процедурою тромбозу та емболії.

• Розлади з боку ЦНС

Слід бути обережними при внутрішньосудинному введенні пацієнтам з гострим інсультом або гострим внутрішньочерепним крововиливом, пацієнтам із захворюваннями, що можуть пошкоджувати гематоенцефалічний бар’єр, а також пацієнтам з набряком головного мозку або гострою демієлінізацією. Після введення контрастних речовин може підвищуватися кількість випадків судом центрального ґенезу у пацієнтів з внутрішньочерепними пухлинами, метастазами або епілепсією. Неврологічні симптоми, що виникають у результаті цереброваскулярних захворювань, внутрішньочерепних пухлин або метастазів, дегенеративних або запальних процесів, можуть загострюватися внаслідок внутрішньоартеріального введення контрастних речовин. Внутрішньоартеріальна ін’єкція контрастних речовин може спричинити вазоспазм з подальшим феноменом церебральної ішемії. Пацієнти із симптомами цереброваскулярних розладів, нещодавнім інсультом або частими транзиторними ішемічними атаками мають вищий ризик неврологічних ускладнень, індукованих введенням контрастних речовин.