Небидо 250мг/мл 4 мл N1 раствор для инъекций — Инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

НЕБІДО

(NEBIDO®)

Склад:

діюча речовина: тестостерону ундеканоат;

1 ампула або 1 флакон містить 1000 мг тестостерону ундеканоату в 4 мл розчину для ін’єкцій (250 мг тестостерону ундеканоату/мл, що відповідає 157,9 мг тестостерону);

допоміжні речовини: бензилбензоат, олія рицинова рафінована.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, вільний від часток розчин.

Фармакотерапевтична група. Гормони та їх аналоги. Андрогени.

Код АТX G03B A03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Тестостерону ундеканоат є складним ефіром природного андрогену тестостерону. Активна форма, тестостерон, утворюється у результаті відщеплення бічного ланцюга.

Тестостерон є найважливішим андрогеном у чоловічому організмі і синтезується головним чином у яєчках і в меншій кількості – у корі надниркових залоз.

Тестостерон відповідає за формування чоловічих статевих ознак під час внутрішньоутробного розвитку, у ранньому дитинстві, а також у період статевого дозрівання, а згодом – за підтримку чоловічого фенотипу та андрогенозалежні функції (наприклад, сперматогенез, придаточкові статеві залози). Тестостерон також реалізує інші функції – у шкірі, у тканинах опорно-рухового апарату, нирках, печінці, кістковому мозку та центральній нервовій системі.

Залежно від цільового органа дія тестостерону є головним чином андрогенна (наприклад, простата, сім’яні пухирці, придаток яєчка) або протеїно-анаболічна (м’язи, кістки, кровотворна система, нирки, печінка).

Дія тестостерону у деяких органах виявляється після перетворення у периферичних тканинах тестостерону в естрадіол, який потім зв’язується з рецепторами естрогенів у ядрах клітин-мішеней (наприклад, гіпофіза, жирової тканини, мозку, кісток і тестикулярних клітин Лейдига).

Фармакокінетика.

Абсорбція

Препарат Небідо являє собою препарат-депо, що вводиться внутрішньом’язово та містить тестостерону ундеканоат; внаслідок цього ефект першого проходження відсутній. Після внутрішньом’язової ін’єкції тестостерону ундеканоату у вигляді олійного розчину дана сполука поступово вивільнюється з депо і майже повністю розщеплюється сироватковими естеразами на тестостерон і ундеканоїнову кислоту. Зростання концентрації тестостерону в сироватці крові відносно базальних показників може визначатися вже наступного дня після ін’єкції.

Рівноважна концентрація

У чоловіків із гіпогонадизмом середній показник Cmax, що становить 38 нмоль/л (11 нг/мл) досягався через 7 днів після першої внутрішньом’язової ін’єкції 1000 мг тестостерону ундеканоату. Другу ін’єкцію проводили через 6 тижнів після першої, при цьому спостерігали максимальну концентрацію тестостерону на рівні 50 нмоль/л (15 нг/мл). Наступні три ін’єкції здійснювали з постійним інтервалом дозування, що становив 10 тижнів. Рівноважні умови були досягнуті між третьою та п’ятою ін’єкціями. Середні значення Cmax та Cmin тестостерону у рівноважних умовах становили приблизно 37 нмоль/л (11 нг/мл) та 16 нмоль/л (5 нг/мл) відповідно. Середня інтра- та інтеріндивідуальна варіабельність (коефіцієнт мінливості, виражений у %) значень Cmin становили відповідно 22 % (діапазон мінливості: 9-28 %) і 34 % (діапазон мінливості: 25-48 %).

Розподіл

У сироватці крові чоловіків приблизно 98 % циркулюючого тестостерону зв’язується з глобуліном, що зв’язує статеві гормони (ГЗСС) та альбуміном. Біологічно активною вважається тільки вільна фракція тестостерону. Після внутрішньовенної інфузії тестостерону чоловікам літнього віку очікуваний об’єм розподілу визначався на рівні приблизно 1 л/кг.

Метаболізм

Тестостерон, що утворюється у результаті розщеплення складного ефіру тестостерону ундеканоату, метаболізується і виводиться з організму тими ж шляхами, що й ендогенний тестостерон. Ундеканоїнова кислота метаболізується за допомогою b-окиснення так само, як і інші аліфатичні карбонові кислоти. Головними активними метаболітами тестостерону є естрадіол та дигідротестостерон.

Виведення з організму

Тестостерон підлягає значній метаболізації у печінці та за її межами. Після введення позначеного тестостерону приблизно 90 % радіоактивності визначається у сечі у вигляді глюкоронідних і сульфатних кислотних кон’югатів, а 6 % після проходження внутрішньопечінкової циркуляції виявляється у фекаліях. Продукти, що визначаються у сечі, включають андростерон і етіохоланолон. Після внутрішньом’язового введення препарату Небідо швидкість напіввиведення становить 90 ± 40 днів.

Дані доклінічних досліджень з безпеки

Дослідження токсичності не виявили жодних ефектів, крім тих, що можуть бути пояснені гормональним профілем препарату Небідо.

У ході дослідження іn vitro було встановлено відсутність мутагенної дії тестостерону за допомогою тесту оцінки зворотних мутацій (тест Еймса) та аналізу з використанням клітин яєчника хом’яків. Під час проведення експериментальних досліджень на тваринах було виявлено взаємозв’язок між андрогенною терапією та розвитком певних видів раку. Експериментальні дані досліджень на щурах показали збільшення частоти раку простати після лікування тестостероном.

Відомо, що статеві гормони провокують розвиток певних пухлин, індукованих відомими канцерогенами. Клінічна значущість цього факту невідома.

Дослідження репродуктивної функції на гризунах та приматах показали, що терапія тестостероном може дозозалежно погіршувати фертильність внаслідок пригнічення сперматогенезу.

Клінічні характеристики.

Показання.

Замісна терапія тестостероном у чоловіків при гіпогонадизмі за умов підтвердження дефіциту тестостерону клінічно та результатами лабораторних методів дослідження.

Протипоказання.

Андрогенозалежна карцинома простати або рак грудної залози у чоловіків; пухлини печінки у даний час або в анамнезі; підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого допоміжного компонента препарату. При гіперкальціємії, що супроводжує злоякісні пухлини.

Не застосовувати жінкам.

Особливі заходи безпеки.

Розчин для внутрішньом’язових ін’єкцій має пройти візуальну перевірку перед застосуванням. Дозволяється застосування тільки чистих розчинів, що не містять видимих часток. Цей лікарський засіб призначений винятково для одноразового застосування. Будь-які невикористані залишки препарату необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Інструкції по роботі з ампулами з кінчиком, що відламується, та точкою розламу.

Завдяки попередньо нанесеній насічці під кольоровою цяткою на ампулі немає необхідності підпилювати кінчик ампули. Перед відкриванням ампули слід переконатись, що весь розчин перемістився з верхньої частини ампули в нижню. Відкривання ампули проводити обома руками. Притримуючи нижню частину ампули однією рукою, іншою рукою відламати верхню частину ампули, починаючи від позначеної цятки.