Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне застосування лорноксикаму та наступних лікарських засобів:
— Циметидин: підвищення концентрації лорноксикаму у плазмі крові (взаємодії між лорноксикамом та ранітидином або лорноксикамом та антацидами не виявлено).
— Антикоагулянти: НПЗЗ можуть підсилювати дію антикоагулянтів, наприклад, варфарину (див. розділ «Особливості застосування»). Слід проводити ретельний моніторинг міжнародного нормалізованого індексу.
— Фенпрокумон: знижується ефективність лікування фенпрокумоном.
— Гепарин: нестероїдні протизапальні засоби збільшують ризик виникнення спинномозкової/епідуральної гематоми при застосуванні одночасно з гепарином під час спинномозкової або епідуральної анестезії (див. розділ «Особливості застосування»).
— Інгібітори АПФ: може зменшувати дію інгібіторів АПФ.
— Діуретики: послаблення діуретичного та гіпотензивного ефекту петльових, тіазидних і калійзберігаючих діуретиків.
— Блокатори бета-адренорецепторів: зниження гіпотензивного ефекту.
— Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ: зниження гіпотензивного ефекту.
— Дигоксин: зниження ниркового кліренсу дигоксину.
— Кортикостероїди: збільшення ризику виникнення шлунково-кишкових виразок або кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).
— Антибактеріальні засоби групи хінолону: підвищується ризик виникнення судом.
— Антитромбоцитарні препарати: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).
— Інші НПЗЗ: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч.
— Метотрексат: підвищення концентрації метотрексату в сироватці крові, що призводить до збільшення його токсичності. При одночасному застосуванні необхідний ретельний моніторинг.
— Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).
— Препарати літію: НПЗЗ знижують нирковий кліренс літію, таким чином, концентрація сироваткового літію може перевищувати поріг токсичності. Необхідно контролювати рівень літію в сироватці крові, особливо на початку лікування, при коригуванні дози та припиненні лікування.
— Циклоспорин: підвищення концентрації циклоспорину у сироватці крові. Можливе підвищення нефротоксичності циклоспорину, що зумовлено ефектами, опосередкованими простагландинами нирок. При комбінованій терапії необхідно контролювати функцію нирок.
— Похідні сульфанілсечовини (наприклад, глібенкламід): підвищується ризик гіпоглікемії.
