Бронхолітин сироп — Інструкція
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Фармакокінетика. Всмоктування. Після перорального прийому глауцин і ефедрин швидко і повністю резорбуються у ШКТ.
Розподіл. Cmax глауцину в плазмі крові досягається через 1,5 години після його прийому.
Ефедрин розподіляється в організмі з накопиченням переважно в печінці, легенях, нирках, селезінці і мозку.
Метаболізм. Глауцин і ефедрин (невелика частина) метаболізуються у печінці.
Виведення. Глауцин екскретується із сечею у вигляді метаболітів і в незміненому вигляді.
T½ ефедрину становить близько 3–6 год. Елімінується з сечею, в основному у незміненому вигляді.
ПОКАЗАННЯ
ЗАСТОСУВАННЯ
Тривалість курсу лікування становить 5–7 днів.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
ПОБІЧНА ДІЯ
з боку серцево-судинної системи: порушення серцевого ритму і провідності, тахікардія, екстрасистолія, аритмія, пальпітація, підвищення АТ, ішемія міокарда, біль за грудиною, порушення циркуляції у кінцівках;
з боку нервової системи: головний біль, тремор, збудження, тривожність, неспокій, безсоння, седативний ефект, запаморочення;
з боку системи травлення: сухість у роті, анорексія, нудота, блювання, запор;
з боку сечовидільної системи: утруднене сечовипускання, у хворих з гіпертрофією передміхурової залози можлива затримка сечі;
з боку шкіри та слизових оболонок: посилене потовиділення;
з боку органів чуття: порушення зору;
інші: задишка, слабкість, підвищене лібідо, дисменорея, тахіфілаксія, толерантність із розвитком залежності (при тривалому застосуванні).
У пацієнтів, що приймають ефедрин або псевдоефедрин, інфаркт міокарда зустрічається дуже рідко.
Ефедрин може діяти як стимулятор у дітей з нічним енурезом і викликати безсоння, також може чинити седативну дію на деяких дітей.
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ
Якщо через 5–7 днів від початку лікування прояв симптомів триває або стан погіршується, необхідно звернутися до лікаря для оцінки доцільності подальшого лікування.
При лікуванні симпатоміметиками, у тому числі лікарським засобом Бронхолітин, можна спостерігати серцево-судинні ефекти. Дані постмаркетингових досліджень, а також дані літератури містять відомі докази щодо рідкісних випадків ішемії міокарда, пов’язаних із застосуванням агоністів β-адренорецепторів (ефедрину гідрохлориду). Пацієнтів із захворюваннями серця (ІХС, аритмією або серцевою недостатністю), які застосовують цей лікарський засіб, слід попередити про необхідність звернутися за допомогою до лікаря при болі в грудях або появі інших симптомів погіршення захворювання серця. Слід звернути особливу увагу на оцінку таких симптомів, як диспное та біль у грудях, оскільки вони можуть бути як респіраторного, так і серцевого походження.
Глауцину гідробромід не слід застосовувати при продуктивному кашлі, який супроводжується виділенням мокротиння, оскільки існує ризик обтурації бронхів унаслідок затримки бронхіального секрету. У разі лабільного АТ необхідна консультація лікаря. Препарат слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам з АГ і гіперплазією передміхурової залози. Застосовувати з обережністю через ризик колапсу у результаті симпатолітичної дії глауцину гідроброміду.
Діти й особи літнього віку більш чутливі до дії ефедрину.
Після тривалого застосування ефедрину спостерігається толерантність із розвитком залежності.
Бронхолітин містить 43,75 г сахарози. При застосуванні у рекомендованих дозах кожна доза (5 мл) містить до 2 г сахарози. Особам зі встановленою непереносимістю деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати даний лікарський засіб. Препарат може бути шкідливим для зубів.
Бронхолітин містить до 1,7 об.% етанолу. Кожна доза (5 мл) містить до 0,069 г алкоголю. Це є небезпечним для пацієнтів із захворюваннями печінки, хворих на алкоголізм, епілепсію, пацієнтів із захворюваннями головного мозку. Вміст алкоголю слід враховувати при застосуванні у вагітних.
Сироп містить допоміжні речовини метилпарагідроксибензоат (Е 218) і пропілпарагідроксибензоат (Е 216), які можуть спричинити алергічні реакції (можливо, уповільнені).
Вміст ефедрину у складі продукту може дати позитивний результат при допінг-пробі у спортсменів.
Діти. Рекомендується дітям віком від 3 років.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Протипоказано застосовувати у I триместр вагітності та у період годування грудьми. Немає даних щодо безпеки застосування під час II триместру, тому рекомендується застосовувати лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Якщо ефедрин застосовувати упродовж останнього триместру, це може призвести до прискорення ЧСС плода.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати при керуванні траснпортними засобами або роботі з автоматизованими механізмами через дію ефедрину. Ефедрин може спричинити мідріаз і впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами і управлінні механізмами.
ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ
Ергоалкалоїди, інгібітори моноаміноксидази (МАО) та окситоцин потенціюють пресорний ефект ефедрину (ризик гіпертонічного кризу при одночасному застосуванні). Якщо необхідне лікування препаратом Бронхолітин, слід дотримуватися 2-тижневого інтервалу після припинення застосування інгібіторів МАО.
При одночасному застосуванні з неселективними блокаторами β-адренорецепторів знижується бронхолітичний ефект лікарського засобу.
Симпатоміметики чинять антагоністичну дію на антигіпертензивний ефект блокаторів β–адренорецепторів.
Ефедрин може протидіяти нейроноблокувальному ефекту на гуанетидин, що призводить до втрати його гіпотензивної ефективності.
Ефедрин прискорює метаболізм дексаметазону.
При одночасному лікуванні препаратом Бронхолітин і пероральними протидіабетичними лікарськими засобами можливе зниження їх гіпоглікемічного ефекту.
Препарат не слід застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що пригнічують кашель, як центрального (кодеїн, кодтерпін), так і периферичного механізму дії (ексангіт, лібексин). Не виправдана комбінація з препаратами, що призводять до зниження бронхіальної секреції (наприклад похідні атропіну).
Одночасне застосування ефедрину з теофіліном може призвести до посилення нудоти, нервозності та безсоння.
Інші лікарські засоби, що стимулюють ЦНС, або тонізуючі напої рослинного походження (кава, чай, кока-кола) можуть посилити стимулювальні ефекти препарату Бронхолітин на ЦНС при одночасному застосуванні.
У пацієнтів з АГ, що отримують супутню терапію ефедрином та адренергічними препаратами, які блокують нейрони, була виявлена втрата контролю за АТ, що також може відбуватися у разі застосування інших антигіпертензивних засобів.
Відмічено посилення вазоконстрикції та пресорних ефектів ерготаміну або метизергіду; одночасне застосування ерготаміну не рекомендується (ризик гангрени).
Ефекти ефедрину можуть бути знижені підкисленням і підвищені залуженням сечі.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ
ІНСТРУКЦІЯ МОЗ
Дата додавання: 13.01.2020 р.