Редистатин 20 мг №30 таблетки - инструкция, описание, показания, противопоказания, состав, применение

Редистатин 20 мг №30 таблетки — Инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для
медичного
застосування
лікарського
засобу

РЕДИСТАТИН

(REDISTATIN)

Склад:

діюча
речовина: rosuvastatin;

1
таблетка,
вкрита плівковою
оболонкою,
містить
розувастатину
кальцію
еквівалентно
розувастатину
5 мг або 10 мг, або
20 мг, або 40 мг;

допоміжні
речовини:

таблетки
по 5 мг: целюлоза
мікрокристалічна;
лактоза, моногідрат;
кросповідон;
меглюмін;
магнію
стеарат; Opadry II Yellow 32
К520046 (титану
діоксид (Е 171),
хіноліновий
жовтий (Е 104),
червоний
чарівний АС
(Е 129),
індигокармін
(Е 132));

таблетки по
10 мг, 20 мг та 40 мг: целюлоза
мікрокристалічна;
лактоза, моногідрат;
кросповідон;
меглюмін;
магнію стеарат;
Opadry II Pink 32 К540017 (титану
діоксид (Е 171),
червоний
чарівний АС
(Е 129),
індигокармін
(Е 132), жовтий
захід FCF (E 110)).

Лікарська
форма. Таблетки,
вкриті плівковою
оболонкою.

Основні
фізико-хімічні
властивості:

таблетки
по 5 мг: двоопуклі таблетки
від світло-жовтого
до жовтого
кольору,
круглої
форми, вкриті
плівковою
оболонкою, з
нанесенням «5»
з одного боку
та з
«символом логотипу
компанії» на
другому боці;

таблетки
по 10 мг: двоопуклі
таблетки від світло-рожевого
до рожевого
кольору,
круглої форми,
вкриті
плівковою
оболонкою, з
нанесенням «10»
з одного боку
та з «символом
логотипу
компанії» на
другому боці;

таблетки
по 20 мг: двоопуклі
таблетки від світло-рожевого
до рожевого
кольору,
круглої
форми, вкриті
плівковою
оболонкою, з
нанесенням «20»
з одного боку
та з «символом
логотипу
компанії» на
другому боці;

таблетки
по 40 мг: двоопуклі
таблетки від світло-рожевого
до рожевого
кольору, овальної
форми, вкриті
плівковою
оболонкою, з
нанесенням
«40» з одного
боку та з
«символом
логотипу
компанії» на
другому боці.

Фармакотерапевтична
група. Гіполіпідемічні засоби.
Інгібітори
ГМГ-КоА-редуктази.

Код
АТХ. C10A A07.

Фармакологічні
властивості.

Фармакодинаміка.

Розувастатин
є
селективним
та конкурентним
інгібітором
ГМГ-КоА-редуктази
‒ ферменту,
що
перетворює
3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А
у мевалонат,
попередник
холестерину.
Первинним
місцем дії
розувастатину
є печінка ‒
цільовий
орган для
зниження
рівня
холестерину.

Розувастатин
збільшує
кількість
печінкових
рецепторів ліпопротеїну
низької
щільності (ЛПНЩ)
на поверхні
клітин,
збільшуючи
захоплення
та
катаболізм
ЛПНЩ, що, у
свою чергу,
призводить
до
пригнічення
синтезу
ліпопротеїнів
дуже низької
щільності
(ЛПДНЩ),
зменшуючи
тим самим
загальну
кількість
ЛПНЩ та ЛПДНЩ.
Розувастатин
зменшує підвищену
кількість
холестерину ЛПНЩ
(ХС-ЛПНЩ),
загального
холестерину,
тригліцеридів
та збільшує
кількість
холестерину ліпопротеїнів
високої щільності
(ХС-ЛПВЩ). Він
також
зменшує
кількість
аполіпопротеїну В
(АпоВ), холестерин
неліпопротеїнів
високої
щільності (ХС-неЛПВЩ),
ХС-ЛПДНЩ, тригліцерид
ліпопротеїнів
дуже низької щільності
(ТГ-ЛПДНЩ) та
підвищує
рівень
аполіпопротеїну
А-І (АпоА-І).
Розувастатин
також знижує
співвідношення
ХС-ЛПНЩ/холестерин
ліпопротеїнів
високої
щільності (ХС-ЛПВЩ),
загального
холестерину
і ХС-ЛПВЩ, холестерин
неліпопротеїнів
низької
щільності (ХС-неЛПНЩ)/ХС-ЛПВЩ
та
співвідношення
АпоВ/АпоА-І.

Терапевтичний
ефект
досягається
протягом
1 тижня після
початку
терапії, а
через 2 тижні
лікування
ефект
досягає 90 %
від
максимально
можливого.
Максимальний
ефект, як
правило,
досягається
через 4 тижні
і після цього
постійно
зберігається.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Після
перорального
прийому
максимальна
концентрація
розувастатину
в плазмі
крові
досягається приблизно
через 5 годин.
Абсолютна
біологічна
доступність
становить близько
20 %.

Розподіл.

Розувастатин
накопичується
в печінці, яка
є місцем
первинного
синтезу
холестерину
та кліренсу ХС-ЛПНЩ.
Об’єм
розподілу
розувастатину
становить
приблизно
134 л.
Приблизно 90 %
розувастатину
зв’язується
з білками
плазми крові,
переважно з
альбуміном.

Метаболізм.

Розувастатин
зазнає
обмеженого
біологічного
перетворення
(близько 10 %).
Дослідження
метаболічного
перетворення
іn vitro із
застосуванням
гепатоцитів
людини свідчать
про те, що
розувастатин
є непрофільним
субстратом
для
ізоферментів
системи цитохрому
Р450. Основним
ізоферментом,
що бере
участь у
метаболічному
перетворенні
розувастатину,
є фермент CYP2C9,
тоді як
ізоферменти
2C19, 3A4 і 2D6 залучені
до процесу
меншою мірою.
Головними
виявленими
метаболітами
розувастатину
є N-дисметил
та лактонні
метаболіти.
Метаболіт N-дисметил
приблизно на
50 % менш
активний, ніж
розувастатин,
а лактонні
метаболіти
вважаються
клінічно
неактивними.
Розувастатин
забезпечує
інгібування
більш ніж 90 %
циркулюючої
ГМГ-КоА-редуктази.

Виведення.

Близько
90 % дози
розувастатину
виводиться в
незміненому
вигляді з
калом (у
вигляді абсорбованої
та
неабсорбованої
діючої
речовини),
решта
виводиться
із сечею. Приблизно
5 % виводиться
в незміненій
формі з
сечею. Період
напіввиведення
з плазми крові
становить
приблизно
19 годин.
Тривалість
періоду
напіввиведення
не змінюється
при
збільшенні
дози.
Геометричне
середнє значення
кліренсу
плазми крові
становить приблизно
50 л/год
(коефіцієнт
варіації 21,7 %).
Як і у
випадку
інших
інгібіторів
ГМГ-КоА-редуктази,
у процес
потрапляння
розувастатину
до печінки
залучений
мембранний
транспортер
ОАТР-С. Цей
транспортер
виконує важливу
роль у
печінковій
елімінації
розувастатину.

Лінійність.

Показники
системного
впливу
розувастатину
збільшуються
пропорційно
дозі. При багаторазовому
щоденному
прийомі
препарату
зміни
фармакокінетичних
показників не
відбувається.

Особливі
популяції
хворих.

Вік
та стать.

Клінічно
значущого
впливу віку
та статі пацієнтів
на
фармакокінетичні
показники розувастатину
виявлено не
було.

Етнічні
групи.

Порівняльні
дані
фармакокінетичних
досліджень
свідчать про
збільшення
приблизно у
2 рази значень
AUC та C_max при прийомі
препарату пацієнтами
азійського
походження
(японського,
китайського,
філіппінського,
в’єтнамського
та
корейського)
порівняно з
такими у
пацієнтів
європеоїдної
раси; у
вихідців з
Індії середні
значення AUC та C_max
збільшуються
приблизно в 1,3
разу. Фармакокінетичний
аналіз серед
різних етнічних
груп не
виявив
клінічно
значущих відмінностей
у
фармакокінетиці
європейців
та
темношкірих
пацієнтів.

Ниркова
недостатність.

Дані
дослідження за
участю пацієнтів
з нирковою
недостатністю
різного
ступеня
тяжкості
свідчать про
те, що
захворювання
нирок від
низького до
помірного
ступеня
тяжкості не
впливає на
показники
концентрації
розувастатину
та його
метаболіту,
N-дисметилу, в
плазмі крові.
У пацієнтів з
ураженням
високого
ступеня
тяжкості
(КлКр

Печінкова
недостатність.

Дані
дослідження
за участю
пацієнтів з
печінковою
недостатністю
різного
ступеня
тяжкості
свідчать про
відсутність
збільшення
показників
впливу розувастатину
у пацієнтів,
ступінь тяжкості
захворювання
яких
оцінюється
не вище
7 балів за
шкалою Чайлда-П’ю.
Однак у 2
пацієнтів з
печінковою
недостатністю
у 8 і 9 балів за шкалою
Чайлда-П’ю
відзначено
збільшення
показників
впливу
розувастатину
принаймні
вдвічі порівняно
з пацієнтами,
ступінь
захворювання
яких є нижчим.
Досвід
застосування
препарату в
терапії пацієнтів
з печінковою
недостатністю
у 9 балів і
вище за
шкалою Чайлда-
П’ю відсутній.

Генетичний
поліморфізм.

Інгібітори
ГМГ-КoA-редуктази,
включаючи
розувастатин,
зв’язуються
з транспортними
білками OATP1B1 та BCRP. У пацієнтів
з
поліморфізмом
генів SLCO1B1 (OATP1B1)
та/або ABCG2 (BCRP) існує ризик
підвищеної
експозиції
розувастатину.
Індивідуальний
поліморфізм SLCO1B1 c.521CC та ABCG2 c.421AA пов’язані з
відповідним
збільшенням
експозиції
розувастатину
(AUC)
приблизно в 1,7
та 2,4 разу
порівняно з
генотипами SLCO1B1 c.521TT або ABCG2.

Застосування
в
педіатричній
практиці.

Фармакокінетичні
параметри
при застосуванні
в
педіатричній
практиці, а
саме при прийомі
пацієнтами
віком від
10 до 17 років з
гетерозиготною
родинною
гіперхолестеринемією,
вичерпно не
охарактеризовані.
В обмеженому
фармакокінетичному
дослідженні
при застосуванні
розувастатину
(в таблетках) 18 педіатричним
пацієнтам
показники
впливу
відповідали
таким у
дорослих осіб.
Крім того,
отримані
результати
свідчать про те,
що істотного
відхилення
від
пропорційності
при прийомі
різними
дозами можна
не очікувати.

Клінічні
характеристики.

Показання.

Дорослі

Лікування
гіперхолестеринемії.

Первинна
гіперхолестеринемія
(тип IIа, включаючи
гетерозиготну
сімейну
гіперхолестеринемію)
або змішана дисліпідемія
(типу ІІb) ‒ як
доповнення
до дієти,
коли ефективність
дієти або
інших немедикаментозних
засобів
(наприклад, фізичні
вправи,
зменшення
маси тіла) є
недостатньою.

Гомозиготна
сімейна гіперхолестеринемія
‒ як
доповнення
до дієти та
інших ліпідознижувальних
засобів
лікування
(наприклад
аферезу
ліпопротеїнів
низької
щільності),
або у
випадках,
коли такі
види
лікування не
є доцільними.

Профілактика
серцево-судинних
порушень

Редистатин
показаний
для зниження
ризику
виникнення
серйозних
серцево-судинних
подій у
дорослих
пацієнтів з
підвищеним
ризиком
розвитку
атеросклеротичних
серцево-судинних
захворювань,
про що
свідчить
наявність
таких
факторів
ризику, як літній
вік,
гіпертензія,
низький рівень
ХС-ЛПВЩ,
підвищений
рівень
С-реактивного
білка,
паління або
наявність у
родинному
анамнезі
раннього
розвитку
ішемічної хвороби
серця.

Лікування
атеросклерозу

Препарат
призначають
з метою
сповільнення
або припинення
прогресування
захворювання
у пацієнтів,
яким
показана
ліпідознижувальна
терапія.

Діти та
підлітки (від 10
до 17 років:
хлопчики ‒
стадія ІІ та
вище за
шкалою Таннера,
дівчата ‒
щонайменше
через рік після
першої менструації).

Лікування
первинної
гіперхолестеринемії
(тип ІІа) або
змішаної дисліпідемії
(тип IІb)
внаслідок
гетерозиготної
родинної
гіперхолестеринемії
‒ як
доповнення
до дієти,
коли
ефективність
дієти або
інших немедикаментозних
методів
(наприклад,
фізичні вправи,
зменшення
маси тіла) є
недостатньою.

Протипоказання.

—
Гіперчутливість
до
розувастатину
або до будь-якої
з допоміжних
речовин;

—
захворювання
печінки в
активній
фазі, у тому
числі невідомої
етіології,
стійке
підвищення рівня
трансаміназ
у сироватці
крові та підвищення
рівня
будь-якої
трансамінази
більш ніж у 3 рази
вище верхньої
межі норми
(ВМН);

—
тяжке
порушення
функції
нирок
(кліренс
креатиніну

—
міопатія;

—
одночасне
застосування
циклоспорину;

—
в
період
вагітності
та годування
груддю, а
також жінкам
дітородного
віку, які не застосовують
відповідні
засоби
контрацепції.

Доза
40 мг
протипоказана
пацієнтам із
факторами, що
сприяють
розвитку міопатії/рабдоміолізу.
До них
належать:

—
порушення
функції
нирок
помірної тяжкості
(кліренс
креатиніну

—
гіпотиреоз;

—
наявність
в
індивідуальному
або сімейному
анамнезі
спадкових м’язових
захворювань;

—
наявність
в анамнезі міотоксичності,
спричиненої
іншими інгібіторами
ГМГ-КоА ‒ редуктази
або фібратами;

—
зловживання
алкоголем;

—
ситуації,
що можуть
призвести до
підвищення
концентрації
препарату в
плазмі;

—
належність
пацієнта до
азійської
раси;

—
супутнє
застосування
фібратів.

Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій.

Фенофібрати,
похідні
фіброєвої
кислоти. Хоча
не
спостерігалось
ніякої
фармакокінетичної
взаємодії
між
розувастатином
та
фенофібратом,
може мати місце
фармакодинамічна
взаємодія.
Гемфіброзил,
фенофібрат
та інші
фіброєві
кислоти, включаючи
нікотинову
кислоту, підвищують
ризик
міопатії при
одночасному
введенні з
інгібіторами
ГМГ-КoA-редуктази.

Циклоспорин.
При
одночасному
застосуванні
розувастатину
та циклоспорину
значення AUC
(площа під
кривою) розувастатину
було в
середньому в
7 разів вище
від такого у
здорових
добровольців.
Концентрація
циклоспорину
у плазмі
крові при
цьому не змінювалась.

Антагоністи
вітаміну К. Як і у
випадку
застосування
інших інгібіторів
ГМГ-КоА-редуктази,
на початку
терапії або
при підвищенні
дози
розувастатину
у пацієнтів,
які
одночасно
отримують
препарати-антагоністи
вітаміну К
(наприклад
варфарин або
інші
кумаринові
антикоагулянти),
можливе зростання
протромбінового
часу. Відміна
терапії із
застосуванням
розувастатину
або зниження
дози можуть забезпечити
зниження
показника міжнародного
нормалізованого
відношення
(МНВ). У таких
випадках
рекомендується
належний
моніторинг
показників
МНВ.

Гемфіброзил
та інші
ліпідознижувальні
препарати.
Одночасне
застосування
розувастатину
та
гемфіброзилу
призводить
до
збільшення значення
показників C_max
та AUC
розувастатину
в 2 рази.

Згідно
з даними
досліджень
специфічної
взаємодії з
лікарськими
препаратами,
значущої
фармакокінетичної
взаємодії з фенофібратом
не
очікується,
однак не виключеною
є
фармакодинамічна
взаємодія.
Гемфіброзил,
фенофібрати,
інші фібрати
та ніацин
(нікотинова
кислота) у
дозі, яку
застосовують
для зниження
вмісту
ліпідів
(≥ 1 г/добу),
підвищують
ризик
розвитку
міопатії при
одночасному
застосуванні
з інгібіторами
ГМГ-КоА-редуктази,
ймовірно
через те, що
ці препарати самі
можуть
спричинити
міопатію.
Застосування
препарату у
дозі 40 мг
протипоказане
при
одночасному
прийомі
фібратів. Таким
пацієнтам
рекомендовано
розпочинати прийом
препарату з
дози 5 мг на
добу.

Езетиміб. При
одночасному
прийомі
розувастатину
та езетимібу
не
змінюються
показники AUC
та C_max
жодного з
препаратів.
Однак
можливість
фармакодинамічної
взаємодії
між розувастатином
та
езетимібом,
що призведе
до розвитку побічних
явищ, не
виключена.

Інгібітори
протеази. Хоча
точний
механізм
взаємодії
невідомий,
при
одночасному
прийомі
інгібіторів
протеази
можливе
значне
зростання
показників
впливу
розувастатину.
За даними
фармакокінетичного
дослідження,
при одночасному
прийомі
розувастатину
у дозі 20 мг та
комбінованого
препарату, що
містить два
інгібітори протеази
(400 мг
лопінавіру/ 100 мг
ритонавіру),
здоровими
добровольцями
спостерігалось
зростання
показника AUC_(0-24)
розувастатину
в стані
динамічної
рівноваги
вдвічі, а показника
C_max ‒ у 5 разів.
Таким чином,
одночасне
застосування
розувастатину
в терапії
ВІЛ-пацієнтів,
які
отримують
інгібітори
протеази, не
рекомендоване.

Антациди.
Одночасний
прийом
розувастатину
та суспензії
антацидів, що
містять
алюміній та
магнію гідроксид,
призводив до
зниження
концентрації
розувастатину
в плазмі
крові
приблизно на 50 %.
Цей ефект
виражений
слабше, якщо
антациди приймають
через
2 години
після
прийому
розувастатину.
Клінічне
значення
цієї взаємодії
не
досліджувалось.

Еритроміцин. Одночасне
застосування
розувастатину
та еритроміцину
призводить
до зниження
значення AUC_(0-t) на 20 %, а
значення C_max розувастатину
‒ на 30 %. Така
взаємодія,
ймовірно, є
результатом
посилення
моторики
кишечнику,
обумовленого
прийомом
еритроміцину.

Пероральні
контрацептиви/
гормонозамісна
терапія (ГЗТ).
Одночасний
прийом
розувастатину
та пероральних
контрацептивів
призводить
до зростання
значення AUC
етинілестрадіолу
та норгестрелу
на 26 % та 34 %
відповідно.
Таке підвищення
концентрації
в плазмі
крові слід враховувати
при виборі
відповідної
дози протизаплідного
засобу для
перорального
застосування.
Фармакокінетичні
дані щодо прийому
розувастатину
на тлі
гормонозамісної
терапії (ГЗТ)
відсутні,
отже,
аналогічний
вплив не
виключений.
Однак
подібна комбінація
широко
застосовувалась
жінками,
включеними до
клінічних
досліджень,
та добре
переносилась.

Інші лікарські
засоби. За даними
досліджень
специфічної
взаємодії з
лікарськими
препаратами,
клінічно значущої
взаємодії з
дигоксином
не очікується.

Ферменти
системи цитохрому
Р450. Результати
досліджень in
vitro та in vivo свідчать
про те, що
розувастатин
не викликає
ані
інгібуючого,
ані стимулювального
впливу на
ізоферменти
системи
цитохрому Р450.
До того ж
розувастатин
є поганим
субстратом
для цих
ізоферментів.
Не спостерігалось
клінічно
значущої
взаємодії між
розувастатином
та
флуконазолом
(інгібітором
ферментів CYP2C9
та CYP3A4) або
кетоконазолом
(інгібітором
ферментів CYP2А6
та CYP3A4). При
одночасному
застосуванні
розувастатину
та ітраконазолу
(інгібітору
ферментів CYP3A4)
значення AUC
розувастатину
зростає на 28 %.
Таке
незначне
підвищення
не
вважається клінічно
значущим.
Таким чином,
лікарські взаємодії,
обумовлені
зміною
активності ферментів
системи
цитохрому Р450,
не очікуються.

Особливості
застосування.

Порушення
з боку нирок

Протеїнурія
канальцевого
походження,
визначена за
результатами
аналізу,
спостерігалась
при
застосуванні
розувастатину
у високих
дозах,
особливо по
40 мг, хоча в
більшості
випадків
порушення
мали
тимчасовий
характер.
Доведено, що
протеїнурія
не є
свідченням
розвитку
гострого або
прогресування
наявного
захворювання
нирок.
Частота
серйозних
випадків
порушень з
боку нирок
зростає при
прийомі
препарату у
дозі 40 мг. У
разі призначення
препарату у
дозі 40 мг до
програми
стандартного
моніторингу
необхідно
обов’язково
включити
перевірку ниркових
функцій.

Порушення
з боку
скелетних
м’язів

Порушення
з боку
скелетних
м’язів, такі
як міальгія,
міопатія та,
нечасто,
рабдоміоліз,
спостерігались
на тлі прийому
пацієнтами
розувастатину
у будь-яких дозах,
найчастіше
при прийомі у
дозах > 20 мг.
Дуже рідко
повідомлялося
про випадки
рабдоміолізу
при
комбінованому
застосуванні
езетимібу та
інгібіторів
ГМГ-КоА-редуктази.
Не виключена
фармакодинамічна
взаємодія,
отже, при
комбінованому
застосуванні
препаратів
необхідна
особлива
обережність.

Як
у випадку
застосування
інших
інгібіторів
ГМГ-КоА-редуктази,
частота
випадків
рабдоміолізу
на тлі
прийому
розувастатину
зростає при
його
застосуванні
у дозі 40 мг. Є
повідомлення
про рідкісні
випадки імуноопосередкованої
некротичної
міопатії, що
клінічно
проявляються
стійкою
проксизмальною
м’язовою
слабкістю і
підвищенням
рівня
сироваткової
креатинкінази,
під час
лікування
або після припинення
лікування
статинами,
включаючи розувастатин.
В такому разі
можуть бути
необхідними
додаткові
нейром’язові
і
серологічні
дослідження,
лікування
імуносупресивними
препаратами.

Визначення
рівня
креатинфосфокінази

Визначення
рівня
креатинфосфокінази
не слід
проводити
після
енергійного
фізичного
навантаження
або при
наявності
інших ймовірних
причин
підвищення
рівня
концентрації
креатинфосфокінази,
що може
спотворити
отримані
результати. У
випадку
значного
підвищення
рівня
концентрації
креатинфосфокінази
(КФК) до
початку
терапії (> 5 × ВМН)
повторне
визначення
для
перевірки отриманого
результату слід
провести
через 5-7 днів.
Якщо
результати
повторного
аналізу
підтверджують
попередній
результат
підвищення
рівня концентрації
КФК (> 5 × ВМН),
лікування
розпочинати
не слід.

До
початку
терапії

Розувастатин,
як і інші
інгібітори
ГМГ-КоА-редуктази,
з обережністю
слід
застосовувати
в терапії пацієнтів,
схильних до
міопатії/рабдоміолізу.
Факторами
ризику
розвитку
міопатії/рабдоміолізу
є:

—
порушення
функцій
нирок;

—
гіпотиреоз;

—
наявність
в особистому
або
родинному
анамнезі
спадкових
захворювань
м’язів;

—
наявність
в анамнезі
випадків
м’язової токсичності
при
застосуванні
інших інгібіторів
ГМГ-КоА-редуктази
або фібратів;

—
зловживання
алкоголем;

—
вік
> 70 років;

—
ситуації,
в яких
можливе
підвищення
концентрації
препарату в
плазмі крові;

—
одночасне
застосування
фібратів.

Призначаючи
препарат
таким
пацієнтам,
слід
ретельно
зважити
співвідношення
ризику,
обумовленого
терапією, та
можливої користі;
рекомендований
постійний
клінічний
моніторинг. У
разі
значного
підвищення
рівня
концентрації
КФК до
початку
терапії (> 5 × ВМН)
лікування
розпочинати
не слід.

У період
терапії

Пацієнтам
необхідно
негайно
повідомляти
лікаря у разі
появи
незрозумілого
болю в
м’язах,
м’язової
слабкості
або судом,
особливо
якщо такі явища
супроводжуються
нездужанням
або лихоманкою.
В таких випадках
необхідна
перевірка
рівня
концентрації
КФК. Терапію
слід
скасувати
при значному
підвищенні
рівня
концентрації
КФК (> 5 × ВМН)
або при
високому
ступені
тяжкості симптомів
з боку
м’язів, які є
причиною
дискомфорту
(навіть при
рівні
концентрації
КФК (≤ 5 х ВМН).
Після
усунення
симптомів та
повернення
вмісту
креатинкінази
до меж норми
можна
розглянути
можливість
відновлення
терапії
розувастатином
або
альтернативними
препаратами-інгібіторами
ГМГ-КоА-редуктази
у найнижчій
дозі та за
умови належного
моніторингу
стану
пацієнта.
Постійний
моніторинг рівня
КФК при
відсутності
симптомів не
потрібний.

Відмічено
підвищення
частоти
випадків міозитів
та міопатії
серед
пацієнтів,
які отримували
інші
інгібітори
ГМГ-КоА-редуктази
разом з
похідними
фіброєвої кислоти,
в тому числі
гемфіброзилом,
циклоспорином,
препаратами
нікотинової
кислоти,
азольними
протигрибковими
препаратами,
інгібіторами
протеази та
макролідними
антибіотиками.
Гемфіброзил
підвищує
ризик
міопатії при
одночасному
застосуванні
разом з деякими
інгібіторами
ГМГ-КоА-редуктази.
Таким чином,
одночасне
застосування
розувастатину
та
гемфіброзилу
не рекомендоване.
Доцільність
одночасного
прийому
розувастатину
та фібратів
або ніацину
слід
всебічно
зважувати з
огляду на
потенційний
ризик.
Призначення
препарату у
дозі 40 мг при
одночасному
прийомі
фібратів протипоказане.

Розувастатин
не слід
застосовувати
у разі розвитку
гострого
стану,
характерного
для міопатії,
або розвитку
ниркової
недостатності,
обумовленої
рабдоміолізом
(наприклад,
при сепсисі, артеріальній
гіпотензії,
проведенні великого
хірургічного
втручання,
травмах,
порушеннях
обміну
речовин,
ендокринних
порушеннях,
порушеннях
електролітного
балансу тяжкого
ступеня тяжкості
або при
неконтрольованій
епілепсії).

Порушення
з боку
печінки

Як
і інші інгібітори
ГМГ-КоА-редуктази,
Редистатин
слід
застосовувати
з
обережністю
в терапії
пацієнтів,
які
зловживають
алкоголем та/або
в анамнезі
яких є
захворювання
печінки.

Рекомендовано
проводити
аналізи для
визначення
функцій
печінки до
початку, а
також через
3 місяці після
початку
терапії.
Подальший
прийом розувастатину
слід
відмінити
або зменшити
дозу
препарату у
випадках,
коли рівень
сироваткових
трансаміназ
більш ніж у 3
рази перевищує
верхню межу
норми.
Частота
випадків серйозних
порушень з
боку печінки
(проявами
яких
переважно є
підвищення
рівня
печінкових трансаміназ)
у період
після
реєстрації
препарату є
вищою на тлі
прийому
препарату у дозі
40 мг.

За
наявності у
пацієнта
вторинної
гіперхолестеринемії
внаслідок
гіпотиреозу
або нефротичного
синдрому до
початку
терапії
розувастатином
слід
вилікувати
основне
захворювання.

Раса

У
дослідженнях
фармакокінетики
спостерігалося
зростання
системної
експозиції у
пацієнтів
азійської
раси порівняно
з
європейцями.

Інгібітори
протеази

Одночасне
застосування
препарату
разом з інгібіторами
протеази не
рекомендоване.

Непереносимість
лактози

Препарат
Редистатин
містить
лактозу.
Пацієнтам з
рідкісними спадковими
захворюваннями,
такими як
непереносимість
галактози,
дефіцит
лактази або
порушення
засвоєння
глюкози-галактози,
не слід
призначати
цей
лікарський
засіб.

Інтерстиціальне
захворювання
легенів

Є
повідомлення
про окремі
випадки
розвитку
інтерстиціального
захворювання
легенів на
тлі прийому
деяких
препаратів
із групи
статинів,
особливо при
проведенні
тривалої
терапії.
Ознаками
захворювання
може бути
задишка,
непродуктивний
кашель та
погіршення
загального
стану здоров’я
(втомлюваність,
зниження
маси тіла та
гарячка). При
підозрі на
розвиток
інтерстиціального
захворювання
легенів
терапію із
застосуванням
статинів
слід відмінити.

Цукровий
діабет

Як і у
випадку з
іншими
інгібіторами
ГМГ-КоА-редуктази,
при
застосуванні
розувастатину
спостерігалося
зростання HbA1c
та рівнів глюкози
у сироватці
крові. В
деяких
випадках ці
показники
можуть
перевищувати
граничне
значення для
діагностики
цукрового
діабету,
насамперед у
пацієнтів з
високим
ризиком
розвитку
діабету.

Діти та підлітки
від 10 до 17 років

Визначення
темпів росту,
маси тіла,
ІМТ (індексу
маси тіла) та
формування
вторинних ознак
статевого
розвитку за
шкалою
Таннера у
підлітків
віком від 10 до 17 років
на тлі
прийому
розувастатину
обмежено
періодом
тривалістю 1
рік. Після
завершення
52-тижневої
терапії
відхилення
показників
росту, маси
тіла, ІМТ та
статевого
розвитку
відмічені не
були. Досвід
застосування
розувастатину
в ході
клінічних
досліджень
за участю
дітей та
підлітків
обмежений,
вплив
препарату на
статевий
розвиток при
довготривалому
застосуванні
(понад 1 рік)
невідомий.

Алергічні
реакції

Таблетки
Редистатин
по 10 мг, 20 мг та 40
мг містять у
своєму
складі
барвник
жовтий
захід FCF, який
може
спричиняти
алергічні
реакції.

Застосування
у період
вагітності
або годування
груддю.

Застосування
розувастатину
в період вагітності
та годування
груддю
протипоказане.

Жінкам
репродуктивного
віку слід
застосовувати
надійні
протизаплідні
засоби.

Оскільки
холестерин
та інші
продукти
біосинтезу
холестерину
є важливими
для розвитку
плода,
потенційний
ризик
інгібування
ГМГ-КоА-редуктази
в період
вагітності
переважає користь
від терапії.
Дані,
отримані за
результатами
досліджень
на тваринах,
свідчать про
обмежений
відстрочений
токсичний
вплив. У разі
настання
вагітності в
період
застосування
препарату
подальшу
терапію слід
відмінити
негайно.

Дані
стосовно
потрапляння
препарату в
грудне
молоко жінок
відсутні.

Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспортом
або іншими
механізмами.

Дослідження
впливу
препарату Редистатин
на здатність
керувати
автотранспортними
засобами або
іншими
механізмами
не проводились.
При
керуванні
автотранспортними
засобами або
користуванні
іншими механізмами
слід
враховувати
можливість
запаморочення,
яке інколи
спостерігається
на тлі терапії.

Спосіб
застосування
та дози.

Перед
початком лікування
пацієнту
слід призначити
стандартну холестеринзнижувальну
дієту, якої слід
дотримуватись
і під час терапії.
Дози підбирають
індивідуально,
з
урахуванням
мети терапії
та відповіді
на неї,
дотримуючись
чинних
рекомендацій.

Редистатин
можна приймати
в будь-який
час дня,
незалежно
від часу
прийому їжі.

Лікування
гіперхолестеринемії

Рекомендована
початкова
доза
становить 5 мг
або 10 мг
перорально
один раз на
добу для
пацієнтів,
які не
отримували
препаратів групи
статинів
раніше, та
пацієнтів,
які отримували
раніше інші інгібітори
ГМГ-КоA-редуктази.
При виборі початкової
дози слід
враховувати
індивідуальні
показники,
такі як рівень
холестерину
та ризик явищ
з боку серцево-судинної
системи, а
також ризик
побічних
явищ.
Коригування
дози з її
підвищенням
за
необхідності
здійснюється
через 4 тижні.
Через
підвищену
частоту
випадків
побічних
реакцій при прийомі
препарату у
дозі 40 мг порівняно
з нижчими
дозами
підвищення
дози до 40 мг
рекомендується
виключно при
лікуванні
пацієнтів з
гіперхолестеринемією
високого
ступеня
тяжкості, при
високому
ризику явищ з
боку
серцево-судинної
системи, коли
прийом
препарату у
дозі 20 мг на
добу не забезпечує
бажаного
результату,
за умови проведення
регулярного
лікарського
нагляду.
Прийом
препарату у
дозі 40 мг
рекомендовано
здійснювати
під наглядом спеціаліста.

Профілактика
порушень з
боку
серцево-судинної
системи

У
ході
дослідження
впливу
препарату на
зниження
ризику
ускладнень з
боку серцево-судинної
системи
препарат
застосовували
у дозі 20 мг на
добу. У пацієнтів
із
гіперхолестеринемією
необхідно
проводити
стандартне
визначення
рівня ліпідів,
також
необхідно дотримуватися
рекомендацій
із дозування
для
лікування
гіперхолестеринемії.

Застосування
в терапії
осіб
літнього віку

Для
осіб віком
від 70 років
рекомендована
початкова
доза
становить
5 мг. Подальше
коригування
дози,
обумовлене
віком
пацієнта, не
потрібне.

Діти
віком від 10 до 17 років
(хлопчики ‒
після
досягнення
пубертатного
розвитку
стадії ІІ або
вище за
Таннером,
дівчата –
не раніше ніж
через 1 рік
після
менархе).

Дітям,
як правило,
препарат
призначають у
початковій
дозі 5 мг на
добу.
Звичайний
діапазон доз ‒ 5-20 мг
перорально
один раз на
добу.
Підвищення
дози
здійснюється
з урахуванням
індивідуальної
реакції та
переносимості,
згідно з
рекомендаціями
до застосування
в
педіатричній
практиці.
Перед початком
терапії із
застосуванням
розувастатину
дитині слід
призначити
стандартну дієту
з низьким вмістом
холестерину;
дієти слід
дотримуватись
і в період
проведення
терапії.
Безпека та
ефективність
застосування
препарату у дозах
понад 20 мг у
терапії цієї
популяції не
досліджувались.
Таблетки по 40 мг
не
призначені
до
застосування
в педіатричній
практиці.

Застосування
в терапії
осіб з
нирковою недостатністю

Коригування
дози при
застосуванні
препарату в
терапії
пацієнтів з
порушенням
функції
нирок
низького або
помірного
ступеня
тяжкості не
потрібне.

При
застосуванні
препарату в
терапії пацієнтів
з порушеннями
функції
нирок
помірного
ступеня тяжкості
(кліренс
креатиніну

Застосування
в терапії
осіб з
печінковою недостатністю

Підвищення
показників
системного
впливу
розувастатину
при прийомі
пацієнтами з
печінковою
недостатністю
ступеня 7 за
шкалою Чайлда-П’ю
або нижче не
спостерігалося.
Однак при
прийомі
пацієнтами з
печінковою
недостатністю
ступеня 8 та 9
за шкалою Чайлда-П’ю
спостерігалось
підвищення
показників
системного
впливу
розувастатину.
При терапії таких
пацієнтів
слід також
регулярно
перевіряти
функцію нирок.
Досвіду
застосування
препарату в терапії
пацієнтів з
печінковою
недостатністю
вище ступеня 9
за шкалою
Чайлда-П’ю
немає.
Застосування
розувастатину
в терапії
пацієнтів із
активним
захворюванням
печінки
протипоказане.
У пацієнтів з
тяжким
порушенням
функції печінки
спостерігалося
підвищення
експозиції
розувастатину,
тому
застосовувати
їм Редистатин
у дозі вище
10 мг слід з
обережністю.

Расова
приналежність

Спостерігалась
підвищена
системна
експозиція
препарату.
Рекомендована
початкова доза
для
пацієнтів
азіатського
походження становить
5 мг.
Застосування
дози 40 мг
таким
пацієнтам
протипоказане.
Максимальна
добова доза
становить
20 мг.

Режим
дозування в
терапії пацієнтів,
схильних до
міопатії

Рекомендована
початкова
доза в
терапії
пацієнтів,
схильних до
міопатії, становить
5 мг. Застосування
препарату у
дозі 40 мг
таким
пацієнтам
протипоказане.
Максимальна
добова доза
становить 20 мг.

Генетичний
поліморфізм

Генотипи
SLCO1B1 (OATP1B1) c.521CC та ABCG2 (BCRP) c.421AA,
порівняно з
генотипами SLCO1B1
c.521TT та ABCG2 c.421CC,
асоційовані
з
підвищенням
експозиції (AUC)
розувастатину.
Для
пацієнтів з
генотипами c.521CC
або c.421AA
максимальна
рекомендована
добова доза Редистатину
становить
20 мг.

Розувастатин
є субстратом
для різних
транспортних
білків
(наприклад, OATP1B1
та BCRP). Ризик міопатії
(включаючи
рабдоміоліз)
підвищується
при
одночасному
прийомі препарату
Редистатин разом
з певними
лікарськими
засобами, здатними
підвищувати
концентрації
розувастатину
в плазмі
через
взаємодію з
цими транспортними
білками
(наприклад,
циклоспорин
та деякі
інгібітори
протеази,
включаючи комбінації
ритонавіру з
атазанавіром,
лопінавіром
та/або
типранавіром).
В таких
випадках
слід розглянути
альтернативне
лікування і,
якщо необхідно,
тимчасово
припинити
лікування. В
ситуаціях,
коли
одночасного
введення цих
лікарських
засобів
разом із
препаратом Редистатин
уникнути
неможливо,
треба зважити
всі переваги
та ризики
супутнього
лікування та
ретельно
підбирати
дозу
препарату.

Діти.

Не
рекомендовано
застосування
препарату
дітям віком
до 10 років.

Вплив
розувастатину
на лінійний
ріст (зріст),
масу тіла,
ІМТ (індекс
маси тіла) та
розвиток
вторинних
статевих
ознак за
шкалою Таннера
у дітей віком
10-17 років
оцінювався
лише
протягом 1
року. Після
52 тижнів
застосування
досліджуваного
препарату жодного
впливу на ріст,
масу тіла,
ІМТ або
статевий
розвиток виявлено
не було.

Передозування.

У разі
передозування
пацієнту
слід надати
симптоматичне
лікування, за
потреби
провести
підтримувальну
терапію.
Необхідний
моніторинг
функцій печінки
та рівня
креатинфосфокінази.
Проведення
гемодіалізу
є
недоцільним.

Побічні
реакції.

Побічні
реакції, що
спостерігаються
при застосуванні
препарату,
зазвичай
слабкі та транзиторні.
Менше
4% пацієнтів,
які приймали розувастатин
у
контрольованих
клінічних
дослідженнях,
припинили
лікування
через
розвиток побічних
реакцій.
Кількість
випадків
припинення
лікування
була порівнянною
з такою у
пацієнтів, що
приймали
плацебо. Побічні
реакції
наведені
далі
відповідно
до частоти
виникнення: дуже
часто (≥ 1/10),
часто (≥ 1/100 до

З боку
імунної
системи

Рідко: реакції
підвищеної
чутливості, в
тому числі
ангіоневротичний
набряк.

З боку
ендокринної
системи

Часто: цукровий
діабет.

З боку
нервової
системи

Часто: головний
біль,
запаморочення.

З боку шлунково-кишкового
тракту

Часто: запор, нудота,
абдомінальний
біль.

Рідко: панкреатит.

З боку
шкіри та
придатків

Нечасто: свербіж,
висипання,
кропив’янка.

З боку скелетно-м’язової
системи
сполучних
тканин та
кісток

Часто: міалгія.

Рідко: міопатія
(включно з
міозитом) та
рабдоміоліз.

Системні
порушення

Часто: астенія.

Як
і при застосуванні
інших
інгібіторів
ГМГ-КоА-редуктази,
частота побічних
реакцій
залежить від
дози препарату.

Порушення
з боку нирок: при
прийомі
розувастатину
спостерігалась
протеїнурія
канальцевого
походження, визначена
за результатами
аналізу.
Зростання
вмісту білка
в сечі від
повної відсутності
або
незначної
кількості до
++ та більше на
різних етапах
терапії
спостерігалось
у

Порушення
з боку
скелетних
м’язів: міалгія,
міопатія
(включаючи
міозит) та рідко
рабдоміоліз,
супроводжуваний
або не
супроводжуваний
гострою
нирковою
недостатністю,
спостерігались
у пацієнтів,
які
отримували
розувастатин
у будь-яких
дозах,
зокрема у
дозах > 20 мг.

У
пацієнтів,
які
отримували
розувастатин,
спостерігалось
залежне від
дози підвищення
рівня
концентрації
креатинфосфокінази
(КФК). У
більшості випадків
явище мало
низький
ступінь тяжкості,
протікало
без
симптомів та
мало транзиторний
характер. При
підвищенні
концентрації
креатинфосфокінази
до рівня > 5 ×
ВМН подальшу
терапію слід
відмінити.

Порушення
з боку
печінки: як і при
прийомі
інших
інгібіторів
ГМГ-КоА-редуктази,
підвищення
активності
трансаміназ,
залежне від
дози,
спостерігалось
у невеликої
кількості
пацієнтів,
які
отримували
розувастатин.
У більшості
випадків
явище мало низький
ступінь тяжкості,
протікало
без
симптомів та
мало
транзиторний
характер.

Вплив на
лабораторні
показники

Як і у випадках
з іншими
інгибіторами
ГМГ-КоА-редуктази,
у невеликої
кількості
пацієнтів,
які приймали
розувастатин,
спостерігалося
дозопропорційне
зростання
рівня
печінкових
трансаміназ
та
креатинкінази.
При
застосуванні
розувастатину
також
відмічалося
підвищення
рівнів HbA1c. У
невеликої
кількості
пацієнтів,
які застосовували
Редистатин
та інші інгібітори
ГМГ-Ко-А-редуктази,
спостерігались
патологічні
зміни при
аналізі сечі
(тест-смужка
свідчила про
протеїнурію).
Виявлений
білок був, як правило,
канальцевого
походження. У
більшості
випадків
протеїнурія
стає менше вираженою
або зникає
спонтанно
при продовженні
терапії та не
свідчить про
гостре чи прогресуюче
захворювання
нирок.

Інші ефекти

Немає
даних щодо
шкідливого
впливу на
очні лінзи.

У
пацієнтів, що
лікувалися препаратом
Редистатин,
не було
виявлено
порушень функцій
кори
надниркових
залоз.

Постмаркетинговий
досвід
застосування

У
період
постмаркетингового
застосування
розувастатину
спостерігалися
нижчезазначені
побічні
явища.

З боку
нервової
системи: дуже
рідко ‒ полінейропатія,
втрата
пам’яті.

З боку
респіраторної
системи: частота
невідома ‒ кашель,
задуха.

З боку
шлунково-кишкового
тракту:
частота
невідома ‒ діарея.

З боку
гепатобіліарного
тракту:
дуже рідко ‒ жовтяниця,
гепатит;
рідко ‒ підвищення
активності
печінкових
трансаміназ.

З боку
шкіри та
підшкірної клітковини: частота
невідома ‒ синдром
Стівенса‒Джонсона.

З боку
кістково-м’язової
системи: дуже
рідко ‒ артралгія.

З боку
нирок:
дуже рідко ‒ гематурія.

Системні
порушення та
порушення у
місці введення: частота
невідома ‒ набряки.

Порушення з
боку
репродуктивної
системи та
молочних
залоз: частота
невідома ‒
гінекомастія.

Порушення з
боку крові: частота
невідома ‒
тромбоцитопенія.

При
застосуванні
деяких
статинів
повідомлялось
про такі
небажані
явища:

Депресія.

Порушення
сну, в тому
числі
безсоння та
нічні кошмари.

Розлади
статевої
функції.

Окремі
випадки
інтерстиціального
захворювання
легень,
особливо у разі
тривалої
терапії.

Захворювання
сухожиль,
інколи
ускладнені
їх розривом.

Частота
випадків
рабдоміолізу,
серйозних
порушень з
боку нирок та
печінки
(переважно
підвищений
рівень
трансаміназ)
була більшою
при
застосуванні
дози 40 мг.