Аккузид 20 мг/12.5 мг №30 таблетки — Инструкция по применению
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
АККУЗИД®20
(ACCUZIDE® 20)
Склад:
діючі речовини: quinaprilum; hydrochlorthiazidum.
1 таблетка містить 21,664 мг квінаприлу гідрохлориду, що еквівалентно 20 мг квінаприлу, і 12,5 мг гідрохлоротіазиду;
допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; магнію карбонат; повідон К 25; кросповідон; магнію стеарат; Опадрі рожевий OY-S-6937 (гіпромелоза, гідроксипропілцеллюлоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172)), віск канделільский.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
рожева, трикутна, двоопукла, вкрита плівковою оболонкою таблетка з лінією розлому та витисненим маркуванням «PD 220» з одного боку.
Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. Інгібітори АПФ і діуретики. Код АТХ С09В А06.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Аккузидâ20 – це комбінований препарат, що складається з інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту квінаприлу гідрохлориду і діуретика гідрохлоротіазиду (ГХТЗ).
Квінаприл швидко деетерифікується до квінаприлату (дикислоти квінаприлу, основного метаболіту), що є потужним інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
Механізм зменшення артеріального тиску у квінаприлу та гідрохлоротіазиду різний, хоча вони доповнюють один одного. При застосуванні діуретиків артеріальний тиск та об’єм крові зменшуються, призводячи до зростання рівнів ангіотензину ІІ, що знижує гіпотензивний ефект. Квінаприл блокує збільшення рівня ангіотензину ІІ. Антигіпертензивні дії квінаприлу та гідрохлоротіазиду мають адитивний ефект.
Фармакокінетика.
Квінаприл. Після перорального застосування максимальні концентрації квінаприлу у плазмі крові досягаються протягом 1 години. Абсорбція становить приблизно 60 % і не залежить від прийому їжі. Після всмоктування квінаприл деетерифікується до свого основного активного метаболіту квінаприлату та ряду неактивних метаболітів. Уявний період напіввиведення квінаприлату становить приблизно 1 годину. Пікові концентрації квінаприлату у плазмі крові спостерігаються приблизно через 2 години після перорального прийому квінаприлу. Квінаприлат виводиться переважно нирками із напівперіодом ефективної кумуляції 7 годин. У пацієнтів із порушенням функції нирок та кліренсом креатініну 65 років) та добре корелює із порушенням ниркових функцій, що часто спостерігається у осіб літнього віку. Дослідження на щурах продемонструвало, що квінаприл та його метаболіти не проникають через гематоенцефалічний бар’єр.
Гідрохлоротіазид. Діуретичний ефект починає проявлятися протягом 2 годин після перорального застосування гідрохлоротіазиду, досягає максимуму приблизно через 4 години та зберігається протягом 6-12 годин. Гідрохлоротіазид виводиться нирками у незміненому вигляді. Вимірювання рівня препарату у плазмі крові протягом щонайменше 24 годин показало, що період напіввиведення із плазми крові коливався від 4 до 15 годин. Щонайменше 61% перорально прийнятої дози виводився у незміненому вигляді протягом 24 годин. Гідрохлоротіазид перетинає плацентарний бар’єр і не проникає через гематоенцефалічний бар’єр.
Доклінічні дані з безпеки.
Результати доклінічних тестів не вказують на виявлення додаткових значущих даних.
Клінічні характеристики.
Показання.
Есенціальна гіпертензія, коли неможливо забезпечити адекватний контроль гіпертензії за допомогою лише квінаприлу.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активної речовини або інших компонентів препарату, тіазидів
або сульфонамідів(слід враховувати перехресні реакції)
Гіперчутливість до інших інгібіторів АПФ
Наявність в анамнезі вродженого/ідіопатичного ангіоневротичного набряку, у тому числі пов’язаного з попередньою терапією інгібіторами АПФ.
Порушення функції нирок тяжкого ступеня (креатинін сироватки більше 1,8 мг/дл або кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).
Процедури діалізу.
Білатеральний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки.
Трансплантація нирки.
Анурія.
Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана, гіпертрофічна кардіоміопатія.
Гемодинамічно значуща обструкція тракту шлуночка.
Первинний гіперальдостеронізм.
Первинні захворювання та недостатність функції печінки.
Порушення функції печінки важкого ступеня.
Резистентна до лікування гіперкальціємія, гіпокаліємія.
Рефрактерна гіпонатріємія.
Клінічно значущі відхилення рівнів електролітів (гіперкальціємія, гіпонатріємія, гіпокаліємія).
Під час терапії протипоказане проведення діалізу або гемофільтрації з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою інтенсивністю потоку («AN69»), оскільки існує ризик розвитку реакцій
