Итракон 100 мг N6 капсулы - инструкция, описание, показания, противопоказания, состав

ІНСТРУКЦІЯ

для
медичного
застосування
лікарського
засобу

ІТРАКОН^®
(ITRAcoN)

 

Склад:

діюча
речовина: ітраконазол;

1
капсула
містить ітраконазол,
пелети в перерахуванні
на
ітраконазол
100 мг;

допоміжні
речовини:
гіпромелоза
(гідроксипропілметилцелюлоза
(Е 5)), цукроза;

склад
оболонки
капсули:
желатин,
титану діоксид
(Е 171), азорубін
(Е 122),
індигокармін
(Е 132).

 

Лікарська
форма. Капсули.

Основні
фізико-хімічні
властивості: тверді
желатинові
капсули № 0
або № 1. Корпус
капсули
рожевого
кольору,
кришечка –
блакитного
кольору.
Вміст
капсули –
гранули від
майже білого
до кремового
кольору, сферичної
форми.

 

Фармакотерапевтична
група. Протигрибкові
препарати
для
системного
застосування.
Похідні
триазолу.
Ітраконазол. Код АТХ J02А С02.

 

Фармакологічні
властивості.

Фармакодинаміка.

Ітраконазол
– похідне триазолу,
має широкий
спектр дії.
Дослідження
in vitro показали,
що
ітраконазол
пригнічує
синтез
ергостеролу
у клітинах
грибів.
Ергостерол є
важливим
компонентом
клітинної
мембрани
гриба, пригнічення
його синтезу
забезпечує
протигрибковий
ефект.

Стосовно
ітраконазолу,
граничні
значення
були
встановлені
лише для Candida spp. при
поверхневих
мікотичних
інфекціях (CLSI M27-A2,
граничні
значення не
були
встановлені
за
методологією
EUCAST). Граничні
значення CLSI
наступні:
чутливі ≤ 0,125;
чутливі дозо-
залежні 0,25–0,5 та
резистентні
≥ 1 мкг/мл.
Граничні
значення не
були
встановлені
для
міцеліальних
грибів.

Дослідження
in vitro
показали, що
ітраконазол
пригнічує
ріст широкого
спектра
грибів,
патогенних
для людини у
концентраціях
зазвичай ≤ 1
мкг/мл. Вони
включають:
дерматофіти (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum);
дріжджі (Candida spp.,
включаючи C. albicans, C. tropicalis, C. parapsilosis та C. krusei, Cryptococcus neoformans, Malassezia spp., Trichosporon
spp., Geotrichum spp.), Aspergillus
spp.; Histoplasma spp.,
включаючи H. capsulatum; Paracoccidioides brasiliensis; Sporothrix
schenckii; Fonsecaea spp.; Cladosporium spp.; Blastomyces
dermatitidis; Coccidiodes immitis; Pseudallescheria boydii; Penicillium
marneffei та інші
різновиди
дріжджів та
грибів.

Candida krusei, Candida
glabrata та Candida tropicalis
загалом є
найменш
чутливими
видами Candida,
а деякі
ізоляти
демонструють
резистентність
до
ітраконазолу
in vitro.

Головними
типами
грибів, які
не пригнічуються
ітраконазолом,
є зигоміцети
(Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor
spp., та Absidia spp.),
Fusarium spp., Scedosporium proliferans та
Scopulariopsis spp.

Резистентність
до азолів
розвивається
повільно та
зазвичай є
результатом
кількох
генетичних
мутацій.
Механізми, що
вже описані,
включають
надмірну
експресію ERG11, який
кодує
14α-деметилазу
(фермент-мішень),
точкові мутації
у ERG11, що призводять
до зниження
афінності
14α-деметилази
до
ітраконазолу
та/або
надмірної експресії
переносника,
що в
результаті
підвищує
відтік
ітраконазолу
з грибкових
клітин (а
саме –
видалення
ітраконазолу
з його мішені).
Перехресна
резистентність
серед лікарських
засобів
представників
класу азолів
спостерігалася
у межах
різновиду Candida,
однак
резистентність
до одного з
представників
класу не
обов’язково
означає наявність
резистентності
до інших
азолів. Повідомляли
про
ітраконазол-резистентні
штами Aspergillus
fumigatus.

Фармакокінетика.

Загальні
фармакокінетичні
характеристики.
Пік
концентрації
у плазмі
крові після
перорального
застосування
ітраконазолу
досягається
у межах від 2
до 5 годин.
Внаслідок нелінійної
фармакокінетики
ітраконазол
акумулюється
у плазмі
крові після
багаторазового
застосування.
Стан
рівноважних
концентрацій,
як правило,
досягається
впродовж 15
днів зі
значеннями С_max
0,5 мкг/мл, 1,1
мкг/мл та 2,0
мкг/мл після
застосування
100 мг 1 раз на
добу, 200 мг 1 раз
на добу та 200 мг 2
рази на добу
відповідно.
Кінцевий
період
напіввиведення
ітраконазолу
загалом
варіює від 16
до 28 годин
після
однократної
дози та
збільшується
до 34‒42 годин
після
застосування
декількох
доз. Після
припинення
лікування
концентрація
ітраконазолу
знижується
до рівня, який
майже не
виявляється
у плазмі
крові впродовж
7‒14 днів,
залежно від
дози та
тривалості
лікування.
Середній
плазмовий
кліренс
ітраконазолу
після
внутрішньовенного
застосування
становить
278 мл/хв.
Завдяки
насичуваному
печінковому
метаболізму
при вищих дозах
кліренс
ітраконазолу
знижується.

Абсорбція.
Ітраконазол
швидко
всмоктується
після перорального
застосування.
Максимальні
плазмові
концентрації
незміненого
лікарського
засобу після
застосування
капсул перорально
досягаються
впродовж 2–5
годин. Абсолютна
біодоступність
ітраконазолу
становить 55 %.
Максимальна
біодоступність
при застосуванні
внутрішньо
спостерігається
одразу після
вживання
висококалорійної
їжі.

Абсорбція
капсул
ітраконазолу
знижена у пацієнтів
зі зниженою
кислотністю
шлунка,
пацієнтів,
які
застосовують
препарати-супресори
виділення
шлункової
кислоти (антагоністи
Н₂-рецепторів,
інгібітори
протонної
помпи), або у
пацієнтів з
ахлоргідрією,
спричиненою
певними
хворобами
(див. розділи
«Особливості
застосування»
та
«Взаємодія з
іншими
лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій»).
Абсорбція
ітраконазолу
натще у таких
пацієнтів
збільшується,
якщо капсули
ітраконазолу
застосовувати
з напоями з
підвищеною
кислотністю
(наприклад,
недієтичною
колою). При
застосуванні
разової дози
200 мг капсул
ітраконазолу
натще з
недієтичною
колою після
застосування
ранітидину,
антагоніста
Н₂-рецепторів,
абсорбція
ітраконазолу
була співставною
до такої, що
спостерігалася
після застосування
капсул
ітраконазолу
окремо. 

Концентрація
ітраконазолу
після застосування
капсул є
нижчою, ніж
після застосування
розчину
орального у
тій самій
дозі (див. розділ
«Особливості
застосування»).

Розподіл.
Більша
частина
ітраконазолу
зв’язується
з білками
плазми (99,8 %),
альбумін є
головним зв’язуючим
компонентом
(99,6 % для
гідроксиметаболіту).
Також він має
високу
афінність до жирів.
Лише 0,2 %
ітраконазолу
в крові
залишається
у вигляді
незв’язаної
речовини.
Уявний об’єм
розподілу
ітраконазолу
досить значний
(> 700 л), з чого
можна
припустити
його широкий
розподіл у
тканинах:
концентрації
у легенях,
нирках,
печінці,
кістках, шлунку,
селезінці та
м’язах були у
2–3 рази
вищі за
концентрації
у плазмі. Накопичення
ітраконазолу
в
кератинових тканинах,
особливо в
шкірі, в 4 рази
перевищувало
таке у плазмі
крові. 
Концентрації
у
спинномозковій
рідині
значно нижчі,
ніж у плазмі
крові, проте
була
продемонстрована
ефективність
проти
інфекцій, що
локалізуються
у спинномозковій
рідині.

Біотрансформація.
Ітраконазол
значною
мірою
розщеплюється
у печінці з
утворенням
великої
кількості метаболітів.
Згідно з
дослідженнями
in vitro, CYP3A4 –
головний
фермент,
залучений до
процесу метаболізму
ітраконазолу.
Головним
метаболітом
є
гідроксиітраконазол,
який має порівняну
з
ітраконазолом
протигрибкову
дію in vitro.
Концентрації
гідроксиітраконазолу
у плазмі крові
приблизно у 2
рази вищі,
ніж
концентрації
ітраконазолу.

Виведення.
Приблизно
35 %
ітраконазолу
екскретується
у вигляді
неактивних
метаболітів
із сечею та
близько 54 % –
з калом упродовж
1 тижня після
застосування
дози розчину
орального.
Виведення
ітраконазолу
та активного
метаболіту
гідроксиітраконазолу
нирками
після
внутрішньовенного
введення
становить
менш ніж 1 % від
дози. Виведення
незміненої
речовини з
калом варіюється
від 3 до 18 %.

Особливі
категорії
пацієнтів.

Печінкова
недостатність.
Ітраконазол
переважно
метаболізується
у печінці. Фармакокінетичне
дослідження
із застосуванням
одноразової
дози 100 мг
ітраконазолу
(1 капсула 100 мг)
було
проведено з
участю 6
здорових та 12
хворих на
цироз
пацієнтів. Було
виявлене
статистично
важливе
зменшення середнього
значення C_max (47 %)
та
збільшення у 2 рази
періоду
напіввиведення
ітраконазолу
(37±17 проти
16±5 годин) у
пацієнтів із
цирозом порівняно
зі здоровими
добровольцями.
Хоча
загальні
концентрації
ітраконазолу
на основі AUC
були
співставними
у обох групах.

Немає
доступних
даних щодо
довготривалого
застосування
ітраконазолу
пацієнтам з
цирозом.

Ниркова
недостатність.
Дані
щодо
застосування
перорального
ітраконазолу
пацієнтам із
порушеннями
функцій
нирок
обмежені. Фармакокінетичне
дослідження
із застосуванням
разової дози
200 мг
ітраконазолу
(4 капсули по 50
мг) було
проведене у 3
групах пацієнтів
із
порушеннями
функцій
нирок (уремія:
n=7, гемодіаліз:
n=7, тривалий
амбулаторний
перитонеальний
діаліз: n=5). У
пацієнтів із
уремією з
середнім
значенням кліренсу
креатиніну 13
мл/хв × 1,73 м²
концентрація
на основі AUC
була дещо
зниженою
порівняно з
параметрами
здорових
пацієнтів.
Дане
дослідження
не
продемонструвало
будь-якого
важливого
впливу
гемодіалізу
або
тривалого
амбулаторного
перитонеального
діалізу на
фармакокінетику
ітраконазолу
(T_max, C_max, AUC_0-8h).
Плазмові
концентрації
проти
часових профілів
показали
суттєву
міжсуб’єктну
варіабельність
у всіх 3
групах.

Після
одноразового
внутрішньовенного
введення
середні
значення
кінцевого
періоду
напіввиведення
у пацієнтів з
легкими (CrCl 50–79
мл/хв),
помірними (CrCl 20–49
мл/хв) та
тяжкими (CrCl ˂ 20
мл/хв)
порушеннями
функцій
нирок були
подібними до
таких у
здорових
добровольців
(діапазон
значень 42–49
годин проти 48
годин у
пацієнтів із
порушеннями
функцій нирок
та здорових
добровольців
відповідно).
Загальні
концентрації
ітраконазолу
на основі AUC
були знижені
у пацієнтів з
помірними та
тяжкими
порушеннями
функцій нирок
(на 30 % та 40 %
відповідно),
порівняно зі
здоровими
добровольцями.

Немає
доступних
даних щодо
довготривалого
застосування
ітраконазолу
пацієнтам із
порушеннями
функцій
нирок. Діаліз
не має впливу
на напіввиведення
або кліренс
ітраконазолу
або гідроксиітраконазолу.

Діти.
Дані
щодо
застосування
перорального
ітраконазолу
дітям
обмежені.
Клінічні
фармакокінетичні
дослідження
з участю дітей
та підлітків
віком від 5
місяців до 17
років
проводили з
застосуванням
капсул
ітраконазолу,
розчину
орального та
розчину для
внутрішньовенного
введення.
Індивідуальні
дози з застосуванням
капсул та
розчину орального
варіювали
від 1,5 до 12,5
мг/кг/добу,
режим дозування
1 або 2 рази на
добу.
Внутрішньовенно
вводили
одноразову
дозу 2,5 мг/кг у
вигляді
інфузії або 2,5
мг/кг у
вигляді
інфузій 1 або 2 рази
на добу. Не
було
виявлено
значної залежності
AUC
ітраконазолу,
загального
кліренсу від
віку, проте
був помічений
слабкий
зв’язок між
віком, об’ємом
розподілу, C_max
та кінцевим
виведенням.
Уявний
кліренс та об’єм
розподілу
були
залежними
від маси тіла.

 

Клінічні
характеристики.

Показання.

—        
Вульвовагінальний
кандидоз;

—        
висівкоподібний
лишай;

—        
дерматомікози,
спричинені
чутливими до
ітраконазолу
збудниками (Trichophyton spp., Microsporum spp.,
Epidermophyton floccosum),
наприклад,
дерматофітія
стоп, паховий
дерматомікоз,
дерматофітія
тулуба,
дерматофітія
кистей рук;

—        
орофарингеальний
кандидоз;

—        
оніхомікози,
спричинені
дерматофітами
та/або
дріжджами;

—        
гістоплазмоз;

—        
системні
мікози (у
випадках,
коли
протигрибкова
терапія
першої лінії
не може бути
застосована
або в разі
неефективності
лікування
іншими
протигрибковими
препаратами,
що може бути
зумовлено
наявною патологією,
нечутливістю
патогена або
токсичністю
препарату):

—        
аспергільоз
та кандидоз;

—        
криптококоз
(включно з
криптококовим
менінгітом):
лікування
імуноослаблених
пацієнтів з
криптококозом
та усіх
пацієнтів з криптококозом
центральної
нервової
системи (ЦНС);

—        
підтримувальна
терапія у
пацієнтів,
хворих на СНІД,
з метою
запобігання
рецидиву
наявної грибкової
інфекції.

Ітракон^®
також можна
призначати
для
профілактики
грибкової
інфекції у пацієнтів
із тривалою
нейтропенією
у випадках,
коли
стандартна
терапія є недостатньою.

 

Протипоказання.

Капсули
Ітракон^®
протипоказані
пацієнтам із
відомою гіперчутливістю
до діючої
речовини або до
будь-якої з
допоміжних
речовин.

Протипоказане
одночасне
застосування
Ітракону^®
та субстратів
CYP3A4. Одночасне
застосування
може спричинити
підвищення
концентрацій
цих лікарських
засобів у
плазмі крові,
що може
призвести до
посилення
або
пролонгації
терапевтичних
та побічних
реакцій і
станів, що
можуть
потенційно
загрожувати життю.
Наприклад, збільшені
концентрації
цих
лікарських
засобів
можуть
призвести до
подовження
інтервалу QТ
та
вентрикулярних
тахіаритмій,
включно з
випадками
тріпотіння–мерехтіння
шлуночків,
аритмії з
потенціальним
летальним
наслідком.
Дані
лікарські
засоби зазначені
у розділі
«Взаємодія з
іншими
лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій».

Протипоказано
застосування
капсул Ітракон^®
пацієнтам зі
шлуночковою
дисфункцією,
такою як
застійна
серцева
недостатність,
або
застійною
серцевою
недостатністю
в анамнезі,
за винятком
лікування
інфекцій, що
загрожують
життю (див. розділ
«Особливості
застосування»).

Не слід
застосовувати
капсули
Ітракон^® у
період
вагітності,
за винятком
лікування
станів, що
загрожують
життю вагітної
(див. розділ
«Застосування
у період
вагітності
або годування
груддю»).

Жінкам
репродуктивного
віку слід
застосовувати
ефективні
методи
контрацепції
під час
лікування
капсулами
Ітракон^®, а
також до
кінця
менструального
циклу після
закінчення
лікування.

 

Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій.

Ітраконазол
переважно
метаболізується
цитохромом CYP3A4.
Інші
препарати,
які метаболізуються
цим шляхом
або
модифікують
активність CYP3A4,
можуть
впливати на
фармакокінетику
ітраконазолу.
Ітраконазол
у свою чергу також
може
впливати на
фармакокінетику
інших
субстанцій.
Ітраконазол
є потужним
інгібітором
CYP3A4 та
P-глікопротеїну.
При
одночасному
застосуванні
з іншими
лікарськими
засобами
слід також
керуватися
інструкціями
для медичного
застосування
цих
лікарських
засобів щодо
інформації
про шляхи
метаболізму
та можливу
необхідність
корекції доз.

Лікарські
засоби, які
можуть
знижувати концентрацію
ітраконазолу
у плазмі
крові

Лікарські
засоби, які
знижують
кислотність
шлунка
(препарати,
які
нейтралізують
кислоту, такі
як алюмінію
гідроксид,
або супресори
виділення
кислоти, такі
як
антагоністи H₂-рецепторів
та
інгібітори
протонної
помпи),
впливають на
абсорбцію
ітраконазолу
з капсул.
Слід бути
обережними
при
одночасному
застосуванні
нижчезазначених
лікарських
засобів та
капсул
ітраконазолу:

—      
при
одночасному
застосуванні
ітраконазолу
та лікарських
засобів, що
знижують
кислотність,
капсули
Ітракон^®
слід
застосовувати
з напоями з
підвищеною
кислотністю,
такими як
недієтична
кола;

—      
лікарські
засоби, що
нейтралізують
кислоту
(наприклад,
алюмінію
гідроксид)
слід застосовувати
щонайменше
за 1 годину до
або через 2
години після застосування
капсул
Ітракон^®;

—      
слід
контролювати
рівень
протигрибкової
активності
та в разі
необхідності
збільшувати
дозу
ітраконазолу.

Одночасне
застосування
ітраконазолу
з потужними
індукторами
ферменту
СYРЗА4
призводить
до зниження
біодоступності
ітраконазолу
та гідроксиітраконазолу,
наслідком
чого є значне
зменшення
ефективності
лікування.
Дані лікарські
засоби
включають:

—      
антибактеріальні:
ізоніазид,
рифабутин (також
див.
підрозділ
«Лікарські
засоби,
концентрацію
яких у плазмі
крові
збільшує
ітраконазол»),
рифампіцин;

—      
протисудомні:
карбамазепін
(також див.
підрозділ
«Лікарські
засоби,
концентрацію
яких у плазмі
крові
збільшує
ітраконазол»),
фенобарбітал,
фенітоїн;

—      
противірусні:
ефавіренц,
невірапін.

Одночасне
застосування
потужних
індукторів
ферменту
СYРЗА4 з
ітраконазолом
не рекомендоване.
Не слід
розпочинати
застосування
вищезазначених
ліків за 2
тижні до, протягом
та впродовж 2
тижнів після
лікування ітраконазолом,
за винятком
тих випадків,
коли можлива
користь
значно
переважає потенційний
ризик. Слід
ретельно
контролювати
рівень протигрибкової
активності
та збільшити у
разі
необхідності
дозу
ітраконазолу.

Лікарські
засоби, які
збільшують
концентрацію
ітраконазолу
у плазмі
крові

Потужні
інгібітори
ферменту CYP3A4
можуть
збільшити
біодоступність
ітраконазолу.
Наприклад:

—      
антибактеріальні:
ципрофлоксацин,
кларитроміцин,
еритроміцин;

—      
противірусні:
дарунавір,
потенційований
ритонавіром,
фосампренавір,
потенційований
ритонавіром,
індинавір, ритонавір
(також у
підрозділі
«Лікарські
засоби,
концентрацію
яких у плазмі
крові збільшує
ітраконазол»).

Ці
препарати
слід
застосовувати
з обережністю
при
одночасному
застосуванні
з
ітраконазолом.
Таких
пацієнтів
слід ретельно
обстежувати
стосовно розвитку
симптомів
збільшення
або
пролонгації
фармакологічного
ефекту
ітраконазолу
та у разі
необхідності
зменшити
дозу ітраконазолу.
Рекомендовано
контролювати
концентрацію
ітраконазолу
у плазмі
крові.

Лікарські
засоби,
концентрацію
яких у плазмі
крові
збільшує ітраконазол

Ітраконазол
та його
основний
метаболіт гідроксиітраконазол
можуть
пригнічувати
метаболізм
препаратів,
які
метаболізуються
ферментом CYP3A4,
та
транспортування
ліків P‑глікопротеїном,
що може
призвести до
збільшення
концентрації
цих ліків
та/або їх
метаболітів
у плазмі
крові. Таке
підвищення
плазмових
концентрацій
може призвести
до посилення
або
подовження
терапевтичного
ефекту та
виникнення
побічних
реакцій.
Протипоказано
одночасне призначення
ітраконазолу
та ліків, що
метаболізуються
CYP3A4 та подовжують
інтервал QT,
оскільки це
може призвести
до
виникнення
шлуночкових
тахіаритмій,
включаючи
випадки
тріпотіння–мерехтіння
шлуночків із
летальним
наслідком.
Після
припинення
лікування концентрація
ітраконазолу
знижується до
рівня, який
майже не
виявляється
у плазмі
крові
впродовж від
7 до 14 днів залежно
від дози та
тривалості
лікування. Пацієнтам
із цирозом
печінки або
пацієнтам,
які
одночасно
застосовують
інгібітори ферменту
CYP3A4, відміняти препарат
слід поступово.
Особливо це
стосується
лікарських
засобів, на
метаболізм
яких впливає
ітраконазол.

Супутні
лікарські
засоби
згруповано у такі
категорії:

Протипоказано:
ні в
якому разі не
застосовувати
одночасно
або раніше
ніж через 2
тижні після
закінчення
лікування
ітраконазолом.

Не
рекомендовано: застосування
цих
лікарських
засобів
одночасно та впродовж 2
тижнів після
припинення
лікування
ітраконазолом слід
уникати,
окрім
випадків,
коли користь
від лікування
переважає
можливий
ризик
виникнення
побічних
реакцій. Якщо
одночасного
застосування
не можна уникнути,
то таких
пацієнтів слід
ретельно
обстежувати
на появу
симптомів
збільшення
або
пролонгації
фармакологічного
ефекту
ітраконазолу
та у разі необхідності
зменшувати
дозу
ітраконазолу.
Рекомендовано
контролювати
рівень
концентрації
ітраконазолу
у плазмі
крові.

Застосовувати
з
обережністю: ретельний
моніторинг
рекомендований
у випадку
одночасного
застосування
з ітраконазолом.
Таких
пацієнтів слід
ретельно
обстежувати щодо
симптомів
збільшення
або
пролонгації
фармакологічного
ефекту
ітраконазолу
та у разі
необхідності
зменшувати
дозу
ітраконазолу.
Рекомендовано
контролювати
концентрацію
ітраконазолу
у плазмі
крові.

Приклади
лікарських
засобів,
концентрація
яких
збільшується
при одночасному
застосуванні
з
ітраконазолом,
наведені у
таблиці з
відповідними
рекомендаціями.

Таблиця
1.

 

^a Також
див. «Лікарські
засоби, які
знижують
концентрацію
ітраконазолу
у плазмі
крові».

^b Також
див. «Лікарські
засоби, які
підвищують
концентрацію
ітраконазолу
у плазмі
крові».

 

Лікарські
засоби,
концентрацію
яких знижує
ітраконазол

Одночасне
застосування
ітраконазолу
з мелоксикамом
знижує
концентрацію
останнього.
Мелоксикам слід призначати
з
обережністю
при
одночасному
застосуванні
ітраконазолу
та
контролювати
терапевтичну
і побічну
дію.
Рекомендується
коригувати
дозу
мелоксикаму.

Діти

Дослідження
щодо лікарської
взаємодії
проводили
тільки з
участю
дорослих
добровольців.

 

Особливості
застосування.

Перехресна
гіперчутливість.
Немає
даних щодо
перехресної
чутливості між
ітраконазолом
та іншими
азоловими протигрибковими
засобами.
Слід бути
обережними
при
призначенні
капсул
Ітракон^®
пацієнтам із
гіперчутливістю
до інших
азолів.

Вплив на
серце. У
дослідженнях
ітраконазолу
для внутрішньовенного
введення з
участю
здорових добровольців
спостерігалося
транзиторне асимптоматичне
зменшення
фракції
викиду лівого
шлуночка; вона
відновлювалася
перед
наступною
інфузією.
Клінічна значущість
цих даних для
пероральних
форм не з’ясована.

Відомо, що
ітраконазол
виявляє
негативний
інотропний
ефект,
повідомляли
про випадки
застійної
серцевої
недостатності,
пов’язаної з його
застосуванням.
Серед
спонтанних
повідомлень
частота
виникнення
застійної
серцевої
недостатності
була вищою
при загальній
добовій дозі
400 мг, ніж у разі
застосування
меншої
добової дози.
Отже, ризик
серцевої недостатності
може
збільшуватися  залежно
від
загальної
добової дози
ітраконазолу.

Препарат не
слід
приймати
пацієнтам із
застійною
серцевою
недостатністю
або з її
наявністю в
анамнезі, за
винятком
випадків,
коли очікувана
користь
значно
перевищує
потенційний
ризик. При
індивідуальній
оцінці співвідношення
користь/ризик
слід
враховувати
такі фактори
як тяжкість діагнозу,
режим
дозування,
тривалість
лікування
(загальна
добова доза),
а також
індивідуальні
фактори
ризику
виникнення
застійної
серцевої
недостатності.
Ці фактори
ризику
включають
наявність
серцевих
захворювань,
таких як
ішемічна хвороба
серця або
ураження
клапанів;
тяжкі
захворювання
легенів, зокрема
хронічне обструктивне
захворювання
легенів;
ниркова
недостатність
або інші захворювання,
що супроводжуються
набряками.
Таких
пацієнтів
слід проінформувати
про симптоми
застійної серцевої
недостатності,
лікування
слід проводити
з
обережністю
та
контролювати
симптоми
застійної
серцевої
недостатності.
При появі цих
симптомів
під час курсу
лікування
застосування
препарату
Ітракон^®
необхідно
припинити.

Блокатори
кальцієвих
каналів
можуть мати
негативний
інотропний
ефект, який
може посилювати
цей же ефект ітраконазолу.
Також
ітраконазол
може
пригнічувати
метаболізм
блокаторів
кальцієвих
каналів. Тому
слід дотримуватися
обережності
при
одночасному
застосуванні
ітраконазолу
та
блокаторів кальцієвих
каналів
через
збільшення
ризику
виникнення
застійної
серцевої
недостатності
(див. розділ
«Взаємодія з
іншими лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій»).

Вплив на
печінку. При
застосуванні
капсул
ітраконазолу
дуже рідко повідомляли
про випадки
тяжкої
гепатотоксичності,
включно з
випадками
гострої
печінкової
недостатності
з летальним
наслідком.
Здебільшого
ці випадки
спостерігались
у пацієнтів із
захворюваннями
печінки в
анамнезі, які
лікувалися
за
системними
показаннями,
мали інші
серйозні
захворювання
та/або приймали
інші
гепатотоксичні
препарати. У
деяких
пацієнтів не
було
очевидних
факторів ризику
захворювань
печінки.
Деякі з цих
випадків
спостерігалися
протягом першого
місяця
лікування, у
тому числі
першого
тижня. Тому
бажано
проводити
моніторинг функції
печінки у
пацієнтів,
які приймають
Ітракон^®.
Пацієнтів
необхідно
попередити
про необхідність
термінового
звернення до
лікаря у
випадку
прояву
симптомів
гепатиту, а саме:
анорексії,
нудоти,
блювання,
втомлюваності,
болю у животі
або
потемніння
сечі. У разі
наявності
цих
симптомів
необхідно
негайно
припинити
лікування і
провести
дослідження
печінкової
функції. Дані
щодо
застосування
пероральних
форм ітраконазолу
пацієнтам з
печінковою
недостатністю
обмежені. Слід
з
обережністю
застосовувати
цей лікарський
засіб даній
категорії
пацієнтів. Рекомендований
ретельний
моніторинг
стану
пацієнтів з
порушеннями
функції печінки,
які
приймають
ітраконазол.
При прийнятті
рішення про
лікування
іншими
лікарськими
засобами, які
метаболізуються
CYP3A4,
рекомендовано
брати до
уваги
подовжений
період
напіввиведення
ітраконазолу,
що спостерігався
у клінічних
дослідженнях
з участю
пацієнтів,
хворих на
цироз, яким
застосовували
одноразові
дози капсул
ітраконазолу.

Пацієнтам
із
підвищеним
рівнем
печінкових
ферментів,
активним
захворюванням
печінки або з
проявами
гепатотоксичності
внаслідок застосування
інших
препаратів
лікування
слід
розпочинати
тільки за
умови, що
очікуваний
результат перевищує
ризик ураження
печінки. У
таких
випадках
необхідний
моніторинг функцій
печінки.

Зниження
кислотності
шлунка. При
зниженій
кислотності
шлунка
абсорбція
ітраконазолу
з капсул
погіршується.
Пацієнтам
зі зниженою
кислотністю
шлунка,
спричиненою
хворобою (наприклад
ахлоргідрією)
або
одночасним застосуванням
інших
препаратів
(наприклад,
для зниження
кислотності),
рекомендовано
приймати
капсули
Ітракон^® з
напоями з
підвищеною
кислотністю
(наприклад з
недієтичною
колою) (див.
розділ «Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій»).
Слід вести
моніторинг
протигрибкової
активності
та збільшити
дозу
ітраконазолу
у разі
необхідності
(див. розділ
«Взаємодія з
іншими
лікарськими
засобами та
інші види взаємодій»).

Пацієнти
літнього
віку. Клінічні
дані щодо
застосування
капсул
ітраконазолу
пацієнтам
літнього
віку
обмежені.
Капсули Ітракон^®
слід
застосовувати
пацієнтам
літнього віку,
якщо тільки
користь від
застосування
переважає
потенційний
ризик.

Порушення
функції
печінки. Дані щодо
застосування
перорально
ітраконазолу
пацієнтам із
порушенням
функції
печінки
обмежені.
Слід бути
обережними
при
застосуванні
препарату
цій
категорії
пацієнтів. 

Порушення
функції
нирок. Дані
щодо
застосування
ітраконазолу
перорально
пацієнтам із
порушенням
функції
нирок обмежені.
Слід бути
обережними
при
застосуванні
препарату
цій
категорії
пацієнтів. Біодоступність
ітраконазолу
при пероральному
застосуванні
у пацієнтів із
нирковою
недостатністю
може бути
знижена. У
цьому
випадку слід
розглянути
питання щодо
коригування
дози.

Втрата
слуху. Повідомляли
про випадки
тимчасової або
стійкої
втрати слуху
у пацієнтів,
які приймали
ітраконазол.
У деяких
випадках
втрата слуху
відбувалась
на тлі
одночасного
застосування
з хінідином,
який
протипоказаний
(див. розділ
«Взаємодія з
іншими лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій»).
Слух
зазвичай
відновлюється
після закінчення
терапії
ітраконазолом,
однак у деяких
пацієнтів
втрата слуху
є необротною.

Пацієнти
з імунною
недостатністю.
У деяких
пацієнтів з
імунною
недостатністю
(наприклад, пацієнти
з
нейтропенією,
СНІДом або
трансплантованими
органами)
пероральна біодоступність
ітраконазолу
з капсул
Ітракон^®
може бути
знижена.

Пацієнти
із
системними
грибковими
інфекціями,
що
безпосередньо
загрожують
життю. Через
фармакокінетичні
властивості
(див. розділ
«Фармакокінетика»)
капсули Ітракон^®
не
рекомендується
застосовувати
для первинної
терапії
невідкладних
станів, спричинених 
системними
грибковими
інфекціями.

Пацієнти,
хворі на
СНІД. Для
пацієнтів,
хворих на
СНІД, які
лікували системну
грибкову
інфекцію,
таку як
споротрихоз,
бластомікоз,
гістоплазмоз
або
криптококоз
(менінгеальний
або
неменінгеальний),
та у яких
існує
загроза рецидиву,
лікар
повинен
оцінити
необхідність
підтримувального
лікування.

Нейропатія.
При
виникненні
нейропатії,
пов’язаної
із
застосуванням
ітраконазолу,
слід
припинити прийом
препарату.

Розлади
вуглеводного
обміну. Лікарський
засіб
містить
цукрозу. У
разі
встановленої
непереносимості
деяких
цукрів слід
проконсультуватися
з лікарем,
перш ніж
приймати цей
лікарський
засіб. Пацієнти
з рідкісними
спадковими захворюваннями
непереносимості
фруктози,
мальабсорбцією
глюкози-галактози
чи цукразо-ізомальтазною
недостатністю
не повинні застосовувати
цей
лікарський
засіб.

Перехресна
резистентність.
Якщо  при
захворюванні
на системний
кандидоз є
підозра на
те, що види
грибів Candida,
які спричиняють
захворювання,
резистентні
до
флуконазолу,
не можна
стверджувати,
що вони
будуть чутливими
до
ітраконазолу.
Тому
необхідно виконати
тест на
чутливість
перед
початком лікування
капсулами
Ітракон^®.

Взаємозамінність.
Не
рекомендується
взаємно
замінювати
лікарські
засоби
ітраконазол,
капсули, та
ітраконазол,
розчин
оральний, оскільки
при
пероральному
застосуванні
однакових
доз
біодоступність
розчину орального
є вищою.

Потенціал
взаємодії. Одночасне
застосування
ітраконазолу
та певних лікарських
засобів може
призвести до
зміни
ефективності
ітраконазолу
та/або лікарського
засобу, що
застосовується
одночасно з
ним, побічних
реакцій, що
можуть
загрожувати
життю, та/або
раптового
летального наслідку.
Лікарські
засоби, які
протипоказані,
не
рекомендовано
або
рекомендовано
застосовувати
з
обережністю
одночасно з
ітраконазолом,
наведені у
розділі  «Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та інші
види
взаємодій».

Лікарський
засіб
містить
барвник
азорубін, який
може спричиняти
алергічні
реакції.

 

Застосування
у період
вагітності
або годування
груддю.

Вагітність

Ітракон^®
не слід
призначати
вагітним,
окрім випадків
системних мікозів,
які
загрожують
життю, коли
потенційна
користь для вагітної
перевищує
ризик негативного
впливу на
плід (див.
розділ «Протипоказання»).

У
дослідженнях
на тваринах
ітраконазол
виявив
репродуктивну
токсичність. 

Дані щодо
застосування
ітраконазолу
у період
вагітності
обмежені. Упродовж
постмаркетингового
періоду повідомляли
про випадки
аномалій
розвитку, такі
як порушення
розвитку
скелета,
сечостатевого
тракту, серцево-судинної
системи та
органів зору,
а також
хромосомні
аномалії та
множинні вади
розвитку.
Причинний
зв’язок із
капсулами
ітраконазолу
не був встановлений.
Епідеміологічні
дані щодо
впливу
ітраконазолу
у І триместрі
вагітності
(переважно у
пацієнток,
які
застосовували
його для
короткочасного
лікування
вульвовагінального
кандидозу) не
виявили
збільшеного
ризику вад розвитку
порівняно з
такими у жінок,
які не
застосовували
препарати з
тератогенним
ефектом.

Жінки
репродуктивного
віку

Жінкам
репродуктивного
віку, які
приймають
ітраконазол,
слід
застосовувати
надійні
засоби
контрацепції
протягом
усього курсу
лікування до
настання
першої
менструації
після його
завершення.

Період
годування
груддю

Дуже
незначні
кількості
ітраконазолу
проникають у
грудне
молоко. Тому
у період
годування груддю
необхідно
зіставити
можливий
ризик для
дитини з
очікуваною
користю від
лікування
препаратом
Ітракон^®
для матері. У
сумнівних
випадках
жінці слід
припинити
годування
груддю.

 

Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспортом
або іншими
механізмами.

Досліджень
щодо впливу
на швидкість
реакції при
керуванні
автотранспортом
або роботі з
іншими
механізмами
не проводили.
Слід пам’ятати
про
можливість
виникнення
таких побічних
реакцій як
запаморочення,
розлади зору
та втрата
слуху (див.
розділ
«Побічні реакції»),
що може
призвести до
негативних
наслідків
під час
керування
автотранспортом
та роботи з
іншими
механізмами.

 

Спосіб
застосування
та дози.

Капсули
Ітракон^®
застосовувати
перорально одразу
після їди для
забезпечення
максимальної
абсорбції
препарату.
Капсули слід
ковтати
цілими.

Схеми
лікування
дорослих для
кожного показання:

Таблиця
2.

Оптимальні
клінічні та
мікологічні
ефекти
досягаються
через 1–4
тижні після
закінчення
лікування
інфекцій
шкіри,
вульвовагінальних
та
орофарингеальних
кандидозів,
та через
6–9 місяців
після
завершення
лікування
інфекції
нігтьових
пластинок. Це
пов’язано з тим,
що виведення
ітраконазолу
з тканин шкіри,
нігтів і
слизових
оболонок
відбувається
повільніше,
ніж із плазми
крові.

Тривалість
лікування
системних
грибкових
уражень потрібно
коригувати
залежно від
мікологічної
та клінічної
відповіді на
терапію:

Таблиця
3.

Пацієнти
літнього
віку.

Застосування
Ітракону^® пацієнтам
літнього
віку не
рекомендується
(див. розділ
«Особливості
застосування»).

Пацієнти
з
порушеннями
функцій
нирок.

Клінічні
дані
застосування
пероральних форм
ітраконазолу
пацієнтам з
порушеннями функцій
нирок
обмежені. Біодоступність
препарату
при
пероральному
застосуванні
може бути
знижена у
пацієнтів з
нирковою
недостатністю. Слід бути
обережними
при
застосуванні
цього
лікарського
засобу таким
пацієнтам та
розглянути
питання про
коригування
дози.

Пацієнти
з
порушеннями
функцій
печінки.

Клінічні
дані
застосування
пероральних форм
ітраконазолу
пацієнтам з
порушеннями
функцій
печінки
обмежені.
Слід бути обережними
при
застосуванні
цього
лікарського
засобу таким
пацієнтам
(див. розділ
«Фармакологічні
властивості.
Фармакокінетика»).

 

Діти.

Застосування
Ітракону^® дітям
не
рекомендується
(див. розділ
«Особливості
застосування»).

 

Передозування.

Загалом
побічні
реакції, про
які повідомлялося
у разі
передозування,
мали схожий
профіль з
побічними
реакціями, що
виникали при
прийомі
ітраконазолу
(див. розділ
«Побічні
реакції»).

У
разі
передозування
слід вжити
підтримувальних
заходів. Якщо
це
виправдано,
можна призначити
активоване
вугілля.
Ітраконазол
не можна
вивести
шляхом
гемодіалізу.
Специфічного
антидоту
немає.

 

Побічні
реакції.

Найчастішими
побічними
реакціями
при застосуванні
капсул
ітраконазолу,
про які повідомляли
у ході
клінічних
досліджень
та у спонтанних
повідомленнях,
були
головний
біль, біль у
животі та
нудота.
Найбільш
серйозними
побічними
реакціями
були
серйозні
алергічні реакції,
серцева
недостатність/застійна
серцева
недостатність/набряк
легенів,
панкреатит,
тяжка
гепатотоксичність
(включаючи
декілька
випадків гострої
печінкової
недостатності
з летальним
наслідком) та
тяжкі
реакції з
боку шкіри.
Частота
побічних
реакції та
інші побічні
реакції
наведені
нижче.

Про
побічні
реакції,
наведені
нижче, повідомляли
у ході
відкритих та
подвійних
сліпих клінічних
випробувань
у 8499 пацієнтів,
які
отримували
ітраконазол у
капсулах для
лікування
дерматомікозів
або
оніхомікозів,
та зі
спонтанних
повідомлень.

Побічні
реакції,
наведені
нижче,
згруповані
за системами
органів,
всередині
кожної групи
за системами
органів
вказані за
частотою.
Частота
визначається
як дуже часто
(≥ 1/10), часто (≥ 1/100, 

Інфекції та
інвазії: нечасто
– синусит,
інфекції
верхніх
дихальних
шляхів,
риніт.

З боку крові
та
лімфатичної
системи: рідко – лейкопенія.

З боку
імунної
системи: нечасто
– гіперчутливість*;
рідко – сироваткова
хвороба, ангіоневротичний
набряк, анафілактичні
реакції.

З боку
метаболізму: рідко – гіпертригліцеридемія.

З боку
нервової
системи: часто – головний
біль; рідко
– парестезія,
гіпестезія, дисгевзія.

З боку
органів зору:
рідко
– порушення
зору (у т.ч.
диплопія та
помутніння
зору).

З
боку органів
слуху та
вестибулярного
апарату: рідко – тимчасова або
стійка
втрата слуху,
шум у вухах.

З
боку серця: частота
невідома – застійна
серцева
недостатність*.

З
боку
дихальної системи:
рідко –диспное.

З
боку травної
системи: часто – біль у
животі,
нудота; нечасто – діарея,
блювання, запор,
диспепсія,
метеоризм; рідко –панкреатит.

З
боку
гепатобіліарної
системи: нечасто
– порушення
функцій
печінки; рідко
– тяжка
гепатотоксичність
(у т.ч.
декілька
випадків
тяжкої
гострої печінкової
недостатності
з летальним
наслідком)*,
гіпербілірубінемія. 

З
боку шкіри та
підшкірної
клітковини: нечасто
–
кропив’янка,
висипання,
свербіж; рідко
– токсичний
епідермальний
некроліз,
синдром
Стівенса–Джонсона,
гострий
генералізований
екзантематозний
пустульоз,
мультиформна
еритема,
ексфоліативний
дерматит,
лейкоцитокластичний
васкуліт,
алопеція,
світлочутливість.

З
боку
сечовидільної
системи: рідко – полакіурія.

З боку
репродуктивної
системи та
молочних
залоз: нечасто – розлади
менструального
циклу; частота
невідома – еректильна
дисфункція.

Загальні
розлади: нечасто
– набряки.

Лабораторні
дослідження: рідко
– підвищення
рівня
креатинфосфокінази
у крові.

*
див. розділ
«Особливості
застосування».

Опис окремих
побічних
реакцій.

Нижче
наведено
побічні
реакції,
асоційовані
із
застосуванням
ітраконазолу,
про які
повідомляли
у ході
клінічних
досліджень ітраконазолу,
розчину
орального та
розчину для
внутрішньовенного
застосування,
за винятком
запалення у
місці ін’єкції,
оскільки ця
побічна
реакція є специфічною
лише для
розчину для
внутрішньовенного
введення.

З боку
крові та
лімфатичної
системи:
гранулоцитопенія,
тромбоцитопенія.

З боку
імунної
системи:
анафілактоїдні
реакції.

З боку
метаболізму:
гіперглікемія,
гіперкаліємія,
гіпокаліємія,
гіпомагніємія.

З боку
психіки:
сплутаність
свідомості.

З боку
нервової
системи:
периферична
нейропатія*,
запаморочення,
сонливість,
тремор.

З боку
серця:
серцева
недостатність,
недостатність
лівого
шлуночка,
тахікардія.

З боку
судинної
системи:
артеріальна
гіпертензія,
артеріальна
гіпотензія.

З боку
дихальної
системи: набряк
легенів,
дисфонія,
кашель.

З боку
травної
системи:
шлунково-кишкові
розлади.

З боку
гепатобіліарної
системи: печінкова
недостатність*,
гепатит,
жовтяниця.

З боку
шкіри та
підшкірної
клітковини:
еритематозні
висипання,
гіпергідроз.

З боку
м’язово-скелетної
системи: міалгія,
артралгія.

З боку
сечовидільної
системи: порушення
функцій
нирок,
нетримання
сечі.

Загальні
розлади та
реакції у
місці введення: генералізований
набряк,
набряк
обличчя, біль
у грудній
клітці,
гарячка,
біль,
втомленість,
озноб.

Лабораторні
дослідження: підвищення
рівня
аланінамінотрансферази,
підвищення
рівня
аспартатамінотрансферази,
підвищення
рівня лужної
фосфатази,
підвищення
рівня лактатдегідрогінази,
підвищення
рівня гамма-глутамілтрансферази,
підвищення
рівня печінкових
ферментів,
відхилення в
результатах
аналізу сечі.

Діти.

Безпека
застосування
капсул
ітраконазолу
досліджували
з участю 165
педіатричних
пацієнтів
віком від 1 до 17
років, які
брали участь
у 14 клінічних
дослідженнях
(4 подвійних
сліпих
плацебо-контрольованих
дослідження;
9 відкритих
досліджень; 1
дослідження
з відкритою
фазою, за
якою
слідувала
подвійна
сліпа фаза).
Ці пацієнти
отримали
щонайменше 1
дозу капсул ітраконазолу
для
лікування
грибкових
інфекцій,
були зібрані
дані з
безпеки.

На
основі
зведених
даних з
безпеки,
отриманих  у цих
клінічних
дослідженнях,
побічними
реакціями,
про які часто
повідомляли,
у дітей були:
головний
біль (3,0 %),
блювання (3,0 %),
біль у животі
(2,4 %), діарея (2,4 %),
порушення
функцій
печінки (1,2 %),
артеріальна
гіпотензія (1,2 %),
нудота (1,2 %) та кропив’янка
(1,2 %). Загалом
профіль
побічних реакцій
є схожим з
таким у
дорослих,
проте частота
їх
виникнення є
вищою у
дітей.

 

Термін придатності. 3 роки.

Не
застосовувати
препарат
після
закінчення
терміну
придатності,
зазначеного
на упаковці.

 

Умови
зберігання.

Зберігати в
оригінальній
упаковці при
температурі
не вище 25 °С.

Зберігати у
недоступному
для дітей
місці.

 

Упаковка.

По 5 капсул
у блістері; по
3 блістери у
пачці.

По 4 або
по 6 капсул у
блістері; по 1
блістеру у
пачці.

 

Категорія
відпуску. За
рецептом.

 

Виробник. ПАТ
«Фармак».

 

© Державний реєстр лікарських засобів України, 2020