Склад:
діючі речовини тіоконазол та тинідазол;
1 супозиторій вагінальний містить: тіоконазолу 100 мг та тинідазолу 150 мг;
допоміжні речовини: вітепсол.
Лікарська форма.
Cупозиторії вагінальні.
Основні фізико-хімічні властивості:
Плаский супозиторій від білого до жовтуватого кольору, з гладенькою поверхнею.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні та антисептичні засоби, що застосовуються у гінекології.
Код АТХ G01A F20
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Тіоконазол-синтетичний протигрибковий засіб з високою активністю in — vitro щодо дріжджоподібних та інших грибів (в тому числ дерматофітів). Він також ефективний щодо Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis, бактерій родини Bacteroides та деяких грампозитивних бактерій (включаючи бактерії родини Staphylococcus і Sreptococcus). У клінічних дослідженнях було показано, що тіоконазол ефективний у лікуванні захворювань, викликаних Candida Albicans та іншими видами Candida (Torulopsis glabrata), та вагінальних інфекцій, викликаних Trichomonas vaginalis.
Тіоконазол діє шляхом зміни проникності клітинної мембрани гриба. Ергостерол є важливим компонентом клітинної мембрани гриба. Тіоконазол пригнічує синтез ергостеролу, взаємодіючи з 14α-деметалазою, ферментом цитохрому Р450, що перетворює ланостерол у ергостерол. Пригнічення синтезу ергостеролу призводить до збільшення клітинної проникності і, отже, до витоку внутрішньоклітинних сполук фосфору та калію через клітинні мембрани.
Тинідазол ефективний відносно найпростіших збудників та анаеробних бактерій. Його антипротозойний ефект поширюється на Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica і Giardia lamblia. Тинідазол ефективний щодо Gardnerella vaginalis і більшості анаеробних бактерій (Bacteroides fragilis, Bacteroides melaninogenicus, бактерії родини Bacteroides, бактерії родини Clostridium, бактерії родини Eubacterium, Peptostreptococcus та Veillonella).
Повний механізм дії тинідазолу до кінця не відомий. Відновлення нітрогрупи відбувається за допомогою фередоксинової системи та за рахунок низького окисно-відновного потенціалу, що виділяється тільки анаеробними бактеріями. Це може бути причиною того, що поглинання тинідазолу відбувається активніше у анаеробів, ніж у аеробів, хоча тинідазол проникає через клітинні мембрани обох типів мікроорганізмів. Процес зниження створює реактивні проміжні речовини та дифузію градієнта, який посилює захоплення тинідазолу.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Тинідазол.
Абсорбція тинідазолу після інтравагінального застосування складає приблизно 10%.
Середні пікові концентрації в плазмі становили 1,0 мкг/мл; у 6 здорових добровольців час досягнення цього рівня (tmax) після введення вагінального супозиторію, в якому містило 500 мг тинідазолу, становив 8,7 години.
Тіоконазол.
При інтравагінальному застосуванні тіоконазол поглинається в низьких концентраціях слизовою оболонкою. Середні пікові концентрації в плазмі після введення разової дози 300 мг тіоконазолу у вигляді мазі жінокам з кандидозним вульвовагінітом становили 18 мкг/мл.
Розподілення
Тинідазол.
Тинідазол майже повністю розподіляється у всіх тканинах та рідинах організму, а також проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Відомий об’єм розподілу становить близько 50 літрів. Зв’язування тинідазолу з білками плазми становить 12 %. Тинідазол проникає через плацентарний бар’єр та виділяється в грудне молоко.
Тіоконазол.
В більшості клінічних досліджень після інтравагінального застосування однократної дози 300 мг тіоконазолу було визначено, що концентрації у вагінальній рідині пригнічують зростання Candida albicans протягом 2 — 3 днів.
Невідомо, чи виділяється тіоконазол у грудне молоко.
Біотрансформація
Тинідазол.
Тинідазол частково метаболізується шляхом окислення, гідроксиляції та коагуляції.
Тинідазол біотрансформується, головним чином, за допомогою цитохрому CYP3A4.
Тіоконазол.
Основним метаболітом тіоконазолу є глюкоронідний кон’югат.
Тіоконазол не метаболізується у вагінальній рідині, однак, метаболізується частина препарату, яка всмоктується системно після інтравагінального застосування. Один зареєстрований метаболіт утворюється в результаті N-глюкуронізації азоту на імідазольному кільці, інший утворюється шляхом О-детіенілізації хлортіенілової групи, гідратації в спирті та глюкуронізації.
Виведення
Тинідазол.
Період напіввиведення тинідазолу становить близько 12 — 14 годин. Тинідазол виводиться печінкою та нирками. Тинідазол, в основному, виводиться в незміненому вигляді з сечею (близько 20 — 25% від введеної дози). Приблизно 12% препарату виводиться з калом.
Тіоконазол.
Після інтравагінального застосування тіоконазолу лікарський засіб виводиться з плазми, як правило, через 72 години.
Після перорального застосування тіоконазолу 25 — 27% дози виводиться з сечею у вигляді метаболітів, а 59% дози виводиться з калом (в основному, в незміненому вигляді).
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування кандидозного вульвовагініту, викликаного збудниками родини Candida albicans, бактеріального вагінозу, викликаного збудниками родини Gardnerella vaginalis та анаеробними бактеріями, трихомонадного вагініту, викликаного Trichomonas vaginalis, а також вагініту, викликаного змішаною інфекцією.
Протипоказання.
— Гіперчутливість до активних інгредієнтів або їх похідних.
— Вживання алкогольних напоїв під час лікування або впродовж 3 днів після лікування.
— Прийом дисульфіраму під час лікування або протягом 2 тижнів після лікування.
— Порфірія.
— Епілепсія.
— Тяжкі порушення функції печінки.
— Перший триместр вагітності.
— Період годування груддю.
— Органічні захворювання нервової системи.
— Порушення гемопоезу, у тому числі в анамнезі.
Особливості застосування.
Тільки для інтравагінального застосування. Не ковтати та не вводити в інші місця.
Як і інші препарати з аналогічною структурою, тинідазол не слід використовувати для пацієнтів з порушенням гемопоезу, у тому числі в анамнезі. Може розвиватися транзиторна лейкопенія та нейтропенія.
Пацієнтам слід утриматися від прийому алкоголю під час лікування і протягом принаймні 3 днів після закінчення курсу лікування через підвищений ризик виникнення дисульфірам — подібних реакцій.
Не слід застосовувати незайманим дівчатам.
Супозиторії не слід застосовувати з протизаплідними засобами – діафрагмою та презервативами, оскільки основа супозиторія може небажаним чином взаємодіяти з гумою.
Інші засоби для інтравагінального застосування (наприклад, тампони, спринцювання або сперміциди) не слід застосовувати одночасно з лікуванням.
При лікуванні пацієнток з трихомонадний вагінітом необхідне одночасне лікування статевого партнера.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Внаслідок абсорбції тинідазолу спостерігаються нижченаведені взаємодії з іншими препаратами:
Аценокумарол, анізиндіон, дикумарол, феніндіон, фенпрокумон, варфарин: підвищення ризику виникнення кровотечі.
Холестирамін: зниження ефективності тинідазолу.
Циметидин: підвищення концентрації тинідазолу в плазмі крові.
Циклоспорин: підвищення рівня циклоспорину.
Дисульфірам: побічні ефекти з боку центральної нервової системи (наприклад психотичні реакції).
Фторурацил: підвищення концентрації фторурацилу в крові та ознаки можливої інтоксикації (гранулоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія, стоматит, блювання).
Фосфенітоїн: збільшення токсичності фосфенітоїну та/або зниження концентрації тинідазолу в крові.
Кетоконазол: підвищення концентрації тинідазолу в крові.
Літій: підвищення концентрації літію в крові та ознаки інтоксикації літієм (слабкість, тремтіння, полідипсія, сплутаність свідомості).
