Тахибен 5 мл 25 мг №5 раствор для инъекций — Инструкция по применению
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ТАХИБЕН®
(TACHYBEN®)
Склад:
діюча речовина: урапідил;
1 мл розчину містить 5 мг урапідилу;
допоміжні речовини: кислота хлористоводнева концентрована; натрію дигідрофосфат, дигідрат; натрію гідрофосфат, дигідрат; пропіленгліколь; натрію гідроксид; кислота хлористоводнева розведена; вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.
Фармакотерапевтична група.
Гіпотензивні засоби. Антиадренергічні засоби з периферійним механізмом дії. Блокатори альфа-адренорецепторів.
Код АТХ C02C A06.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Урапідил спричиняє зниження систолічного і діастолічного артеріального тиску шляхом зменшення периферичного судинного опору.
Частота серцевих скорочень практично не змінюється.
Серцевий викид не змінюється; якщо серцевий викид був знижений внаслідок підвищеного післянавантаження, він може збільшитися.
Урапідил має центральний та периферичний механізми дії.
· Периферична дія: урапідил переважно блокує постсинаптичні α1-адренорецептори, таким чином пригнічуючи судинозвужувальну дію катехоламінів.
· Дія на ЦНС: урапідил змінює активність центрів у головному мозку, які контролюють кровообіг. Внаслідок цього інгібується рефлекторне підвищення тонусу симпатичної нервової системи або тонус симпатичної нервової системи знижується.
Фармакокінетика.
Після внутрішньовенного введення в дозі 25 мг спостерігається двофазне зниження концентрації урапідилу в сироватці крові (спочатку початкова фаза розподілу, потім термінальна фаза виведення). Період напіврозподілу становить близько 35 хвилин, об’єм розподілу – 0,8 л/кг (діапазон 0,6-1,2 л/кг).
Урапідил метаболізується переважно у печінці. Головний метаболіт – гідроксильоване похідне урапідилу у 4-му положенні фенільного ядра, що практично не має антигіпертензивної активності. О-деметильований метаболіт утворюється в дуже невеликих кількостях і має приблизно таку ж біологічну активність, що й урапідил.
У людини 50-70 % урапідилу та його метаболітів виводяться із сечею (близько 15 % – у вигляді фармакологічно активного урапідилу). Решта виводиться з калом у вигляді метаболітів (переважно у вигляді неактивного парагідроксильованого урапідилу).
Період напіввиведення урапідилу з сироватки крові після внутрішньовенного болюсного введення становить в середньому 2,7 години (діапазон 1,8-3,9 години). Зв’язування з білками плазми крові людини in vitro – 80 %. Ця відносно низька ступінь зв’язування з білками плазми крові пояснює те, чому дотепер немає інформації про лікарську взаємодію урапідилу з іншими препаратами, які мають високий ступінь зв’язування з білками плазми крові.
У хворих з печінковою та/або нирковою недостатністю тяжкого ступеня, а також у літніх пацієнтів об’єм розподілу і кліренс урапідилу знижені, а період напіввиведення – триваліший.
Урапідил проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри.
Клінічні характеристики.
Показання.
· Гіпертензивний криз.
· Тяжкі форми артеріальної гіпертензії.
· Рефрактерна артеріальна гіпертензія.
· Кероване (контрольоване) зниження артеріального тиску при його збільшенні під час та/або після хірургічної операції.
Протипоказання.
· Підвищена чутливість до урапідилу або інших компонентів препарату.
· Аортальний стеноз.
· Артеріовенозний шунт (за винятком гемодинамічно неактивного шунта для діалізу).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Гіпотензивна дія урапідилу може посилюватися при його одночасному застосуванні з блокаторами альфа-адренорецепторів (включаючи ті, що застосовуються за урологічними показаннями), вазодилататорами та іншими гіпотензивними засобами, а також при гіповолемії (діарея, блювання) та при прийомі алкоголю.
Слід з обережністю застосовувати урапідил у комбінації з баклофеном, оскільки баклофен може посилювати гіпотензивну дію.
Циметидин при одночасному застосуванні інгібує метаболізм урапідилу. Концентрація урапідилу в сироватці крові може збільшуватися на 15 %, тому в таких випадках варто розглянути доцільність зниження доз.
Необхідна обережність при одночасному застосуванні урапідилу з такими препаратами:
· іміпрамін (гіпотензивний ефект і ризик ортостатичної гіпотензії);
· нейролептики (гіпотензивний ефект і ризик ортостатичної гіпотензії);
· кортикостероїди (зменшення гіпотензивної дії внаслідок затримки натрію і води).
Оскільки відсутній достатній досвід комбінованої терапії з інгібіторами АПФ, дотепер ця комбінація не рекомендується.
Особливості застосування.
Необхідно з обережністю застосовувати препарат:
· при серцевій недостатності, спричиненій механічною дисфункцією серця, наприклад стенозом аортального або мітрального клапана, емболією легеневої артерії або погіршенням серцевої функції внаслідок захворювань перикарда;
· пацієнтам з порушеннями функції печінки;
· пацієнтам з порушеннями функції нирок помірного та тяжкого ступеня;
· літнім пацієнтам;
· пацієнтам, які одночасно застосовують циметидин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Якщо урапідил застосовують не як гіпотензивну терапію першої лінії, перед початком лікування має пройти достатньо часу, щоб закінчилася дія раніше призначених гіпотензивних препаратів. При цьому терапію слід почати з нижчої дози урапідилу.
Занадто швидке зниження артеріального тиску може спричинити брадикардію або зупинку серця.
Оскільки до складу Тахибену® входить пропіленгліколь, при застосуванні препарату можуть виникати симптоми, схожі на такі при прийомі алкоголю.
1 доза препарату містить дуже незначну кількість натрію – менше 1 ммоль (23 мг).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Не рекомендується застосовувати урапідил в період вагітності. Адекватні дані щодо застосування урапідилу вагітним жінкам відсутні.
Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність урапідилу без ознак тератогенності. Враховуючи обмеження цих досліджень, потенційний ризик для людини невідомий.
Дотепер невідомо, чи екскретується урапідил у грудне молоко, тому під час лікування препаратом годування груддю рекомендується припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
В окремих випадках препарат може незначним чином впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Це спостерігається переважно на початку лікування, при зміні схеми лікування або при одночасному вживанні алкоголю.
Спосіб застосування та дози.
Гіпертензивний криз, тяжкі форми артеріальної гіпертензії, рефрактерна артеріальна гіпертензія
Внутрішньовенні ін’єкції: 10-50 мг урапідилу вводять внутрішньовенно повільно при постійному моніторингу артеріального тиску (АТ). Зниження артеріального тиску можна очікувати протягом 5 хвилин після ін’єкції. Залежно від клінічного ефекту можливе повторне внутрішньовенне введення препарату (у дозі 10-50 мг урапідилу).
Внутрішньовенна краплинна інфузія або інфузія за допомогою перфузатора: для підтримання артеріального тиску на рівні, досягнутому за допомогою ін’єкцій, препарат вводять шляхом інфузій.
Приготування розчину для інфузій:
· Внутрішньовенна краплинна інфузія: 250 мг урапідилу (50 мл препарату) додають до 500 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для інфузій або 5 % чи 10 % розчину глюкози для інфузій.
· Внутрішньовенна інфузія за допомогою перфузатора: 100 мг урапідилу (20 мл препарату) набирають у перфузатор і розводять до об’єму 50 мл 0,9 % розчином натрію хлориду для інфузій або 5 % чи 10 % розчином глюкози для інфузій.
Препарат розводять в асептичних умовах.
Перед введенням необхідно візуально перевірити забарвлення розчину і наявність у ньому механічних включень. Можна застосовувати лише прозорі і безбарвні розчини, що не містять механічних включень.
Концентрація розчину для інфузій не повинна перевищувати 4 мг урапідилу/мл.
Швидкість введення регулюється залежно від індивідуальної реакції артеріального тиску. Рекомендована початкова швидкість введення – не більше 2 мг/хв.
Підтримуюча доза – в середньому 9 мг/год. При розведенні 50 мл препарату (250 мг урапідилу) у 500 мл розчинника 1 мг = 44 краплі = 2,2 мл.
Кероване (контрольоване) зниження артеріального тиску при його збільшенні під час та/або після хірургічної операції
Режим дозування:
|
Внутрішньовенна ін’єкція |
АТ зменшується через 2 хв |
Стабілізація АТ за допомогою інфузії Спочатку швидкість введення – до 6 мг за 1-2 хв, потім її зменшують |
|
|
через 2 хв |
АТ не змінюється |
||
|
Внутрішньовенна ін’єкція |
АТ зменшується через 2 хв |
||
|
через 2 хв |
АТ не змінюється |
||
|
Повільна внутрішньовенна ін’єкція 50 мг урапідилу (10 мл препарату) |
АТ зменшується через 2 хв |
||
Примітка
Препарат вводять внутрішньовенно пацієнтам, які знаходяться у положенні лежачи на спині. Дозу можна вводити шляхом однієї або декількох ін’єкцій або повільної внутрішньовенної інфузії. Ін’єкції можна комбінувати з подальшою повільною інфузією.
Лікування літніх пацієнтів
Літнім пацієнтам гіпотензивні засоби слід застосовувати з обережністю і починати введення у невеликих дозах, оскільки чутливість літніх пацієнтів до препаратів даного фармакотерапевтичного класу часто змінена.
Лікування пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або печінки
Може виникнути потреба у зниженні доз урапідилу для пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або печінки.
Тривалість терапії
Було продемонстровано, що парентеральна терапія тривалістю 7 днів безпечна з токсикологічної точки зору. При парентеральному введенні гіпотензивних засобів даний період, як правило, не слід перевищувати.
При повторному підвищенні артеріального тиску можливе повторення курсу парентеральної терапії.
Починати регулярне лікування пероральними гіпотензивними засобами можна під час курсу невідкладної парентеральної терапії урапідилом.
