Сурванта 25 мг/мл 4 мл №1 суспензия - инструкция, описание, показания, противопоказания, состав

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СУРВАНТА

(SURVANTA)

Склад:

діюча речовина:

1 мл суспензії містить берактант, що включає загальні фосфоліпіди – 25 мг/мл (в тому числі двонасичений фосфатидилхолін – 11-15,5 мг/мл (стандартизується дипальмітоїл-фосфатидилхоліном)), вільні жирні кислоти – 1,4-3,5 мг/мл (стандартизуються кислотою пальмітиновою), тригліцериди 0,5-1,75 мг/мл (стандартизуються трипальмітином), протеїни сурфактантасоційовані;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева розведена.

Лікарська форма. Cуспензія для інтратрахеального введення.

Основні фізико-хімічні властивості. Непрозора рідина від майже білого до світло-коричневого кольору.

Фармакотерапевтична група. Легеневі сурфактанти. Комбінації. Код АТХ R07A A30.

Фармакологічні властивості.

Берактант – натуральний легеневий сурфактант, який отримано з легенів биків.

Клінічна фармакологія. Ендогенний легеневий сурфактант знижує поверхневий натяг альвеолярних поверхонь протягом вдиху і стабілізує альвеоли проти спадання при зниженні транспульмонарного тиску. Дефіцит легеневого сурфактанта викликає розвиток РДС у недоношених дітей. Берактант поповнює депо сурфактанта і відновлює поверхневу активність легень у дітей. В експериментах in vitro доведено, що берактант достовірно знижує мінімальний поверхневий натяг до менше ніж 8 дин/см при вимірах сурфактометром і методом Wilhelmy. In situ берактант відновлює еластичність легенів у щурів зі штучно викликаним дефіцитом сурфактанта. In vivo монодози берактанту поліпшують параметри тиску та об’єму легенів, еластичність легенів, а також оксигенацію, що доведено експериментами, у недоношених кролів і овець.

Метаболізм у тварин. Біофізичні ефекти берактанту проявляються на альвеолярній поверхні, оскільки препарат вводиться безпосередньо в орган-мішень – легені. У недоношених кролів і ягнят з дефіцитом сурфактанта спостерігається швидкий альвеолярний кліренс ліпідів берактанту, мічених ізотопом. Більша частина лікарського засобу зв’язується з тканиною легенів протягом кількох годин після введення, і ліпіди надходять в ендогенні шляхи рециркуляції сурфактанта. У дорослих тварин з достатньою кількістю сурфактанта кліренс берактанта швидший, ніж у недоношених і молодих тварин. У дорослих тварин спостерігається менший рівень рециркуляції сурфактанта. Обмежені експерименти на тваринах не виявили впливу берактанту на ендогенний метаболізм сурфактанта.

Відсутня інформація про метаболізм зв’язаних з сурфактантом білків берактанту. Метаболічні дослідження за участю людини не проводились.

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика та лікування (невідкладна допомога) респіраторного дистрес-синдрому (РДС) (хвороби гіалінових мембран) у недоношених новонароджених:

• лікування РДС, підтвердженого рентгенологічно, у недоношених новонароджених, які потребують проведення штучної вентиляції легенів;
• профілактика РДС у недоношених новонароджених з масою тіла менше 1250 г з ризиком розвитку РДС.

Протипоказання. Невідомі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Не встановлена.

Особливості застосування.

Застосуання препарату Сурванта слід здійснювати винятково в умовах клініки кваліфікованими лікарями, які пройшли спеціальну підготовку та мають досвід проведення інтубації, ШВЛ (штучної вентиляції легень) та медичного догляду за недоношеними новонародженими. Процедуру введення можна полегшити, якщо один фахівець вводить дозу, тоді як інші фахівці забезпечують потрібне положення дитини і здійснюють моніторинг.

Лікарський засіб може швидко впливати на оксигенацію та еластичність легенів. Помітне покращення оксигенації може настати протягом кількох хвилин після введення препарату. Щоб уникнути гіпероксії, важливо забезпечити безперервне і ретельне клінічне спостереження та контроль системної оксигенації.

Повідомлялося про випадки транзиторної брадикардії та зменшення насиченості крові киснем під час введення препарату. Якщо виникли ці симптоми, слід зупинити процедуру введення і вжити адекватних заходів, щоб полегшити стан дитини. Після стабілізації стану пацієнта процедуру введення можна продовжити.

Уведення препарату Сурванта з використанням двопросвітної інтубаційної трубки функціонально еквівалентно використанню клапана для аспірації, тобто вивільнення берактанту у дистальному кінці інтубаційної трубки відбувається без переривання ШВЛ. Цей метод введення повинен зменшити кількість випадків гіпоксії і брадикардії, які можуть виникати одразу після введення дози. Однак, за даними клінічних досліджень, немає ніяких розходжень у короткочасних або віддалених результатах порівняно з іншими методами введення.

Загальні застереження

Одразу після введення препарату можуть тимчасово прослуховуватися хрипи та вологе клекотіння, що не є ознакою передозування. Якщо чіткі симптоми обструкції дихальних шляхів відсутні, ендотрахеальна аспірація або інші невідкладні заходи не є необхідними.

У контрольованих клінічних дослідженнях спостерігалось підвищення ймовірності розвитку нозокоміального сепсису у немовлят, які отримували лікування Сурвантою. Підвищений ризик виникнення сепсису серед тих, хто отримував Сурванту, не був пов’язаний з підвищенням летальних випадків. Збудники захворювання були подібними у немовлят, які отримували лікування, та в контрольній групі. Не було значної різниці між групами щодо рівня виникнення інших інфекційних захворювань після отриманого лікування.

Застосування берактанту немовлятам з масою тіла при народженні менше 600 г або понад 1750 г у клінічних дослідженнях не вивчалось.

Відсутній досвід застосування берактанту разом з експериментальними видами терапії РДС (такими як високочастотна вентиляція або екстракорпоральна мембранна оксигенація).

Відсутня інформація щодо застосування препарату у дозах, відмінних від 100 мг/кг, або застосування більше чотирьох доз або більш частого введення, ніж кожні 6 годин, або введення немовлятам після 48 годин життя.

Нерозкриті, невикористані флакони препарату Сурванта, нагріті до кімнатної температури, якнайшвидше необхідно повернути у холодильник протягом 24 годин після нагрівання і зберігати для подальшого використання. Препарат Сурванта не слід нагрівати та повертати у холодильник більше одного разу. Кожен однодозовий флакон може бути використаний тільки один раз. Використані флакони із залишком лікарського засобу потрібно утилізувати.

Якщо лікарський засіб випадково був заморожений, то слід відмовитися від його використання, а невикористаний препарат – утилізувати.

СУРВАНТА НЕ ВИМАГАЄ РОЗЧИНЕННЯ АБО ОБРОБКИ УЛЬТРАЗВУКОМ ПЕРЕД ВИКОРИСТАННЯМ.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не призначений для застосування дорослим (див. розділ «Показання»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не призначений для застосування дорослим (див. розділ «Показання»).

Спосіб застосування та дози. Застосовують винятково для інтратрахеального введення.

Профілактика РДС. Препарат слід ввести якнайшвидше, бажано у перші 15 хв життя. Лікування (невідкладна допомога) РДС. Препарат застосовують якнайшвидше після початку проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ), бажано у перші 8 годин життя.

Протягом 48 годин може бути введено чотири дози препарату Сурванта з інтервалом не менше, ніж 6 годин.

Разова доза препарату Сурванта складає 100 мг фосфоліпідів (4 мл суспензії) на 1 кг маси тіла дитини при народжені.

Підготовка до введення. Перевірити колір препарату, який має бути від майже білого до світло-коричневого. Якщо протягом зберігання сформувався осад, обережно покрутіть флакон для відновлення суспензії. НЕ ЗБОВТУВАТИ. Може спостерігатись поява піни на поверхні, що властиво природі препарату. Перед застосуванням препарат Сурванта необхідно нагріти при кімнатній температурі протягом принаймні 20 хвилин або у руці протягом принаймні 8 хвилин. НЕ МОЖНА ВИКОРИСТОВУВАТИ ШТУЧНІ МЕТОДИ НАГРІВАННЯ. Якщо планується застосування препарату з метою профілактики, підготовка лікарського засобу для введення повинна розпочатися завчасно, до народження дитини.

Процедура введення.

Сурванту застосовують інтратрахеально за допомогою катетера № 5 French з отвором на дистальному кінці. Катетер вставляють в інтубаційну трубку, швидко від’єднавши її від апарату ШВЛ, або через клапан для аспірації, не від’єднуючи інтубаційну трубку від апарата ШВЛ; або інстиляцію здійснюють через додатковий просвіт двопросвітної інтубаційної трубки.

Розрахувати дозу препарату відповідно до маси тіла дитини при народженні. Повільно набрати весь вміст флакона(нів) у пластиковий шприц через голку великого розміру (щонайменше 20 розміру). НЕ ФІЛЬТРУВАТИ ЛІКАРСЬКИЙ ЗАСІБ І УНИКАТИ ІНТЕНСИВНОГО ЗБОВТУВАННЯ.

Щоб гарантувати однорідний розподіл берактанту в легенях, кожна доза ділиться на фракційні (часткові) дози. Кожна доза може бути поділена на дві або чотири фракційні дози. Кожна фракційна доза вводиться дитині в різних положеннях.

Для застосування препарату у двох фракційних дозах рекомендовані такі положення:

•       Голова і тіло повернуті приблизно на 45° праворуч.

•       Голова і тіло повернуті приблизно на 45° ліворуч.

Положення для введення чотирьох фракційних доз ілюстровані нижче:

1. Голова дитини і тіло нахилені на 5-10° вниз, голова повернена праворуч.	2. Голова і тіло нахилені на 5-10° вниз, голова повернена ліворуч.
3. Голова і тіло підняті на 5-10°, голова повернена праворуч.	4. Голова і тіло підняті на 5-10°, голова повернена ліворуч.

Введення першої дози.

Введення через катетер з отвором на кінці

Скоротити довжину катетера так, щоб кінець катетера ледь висувався поза інтубаційну трубку трохи вище біфуркації трахеї. Препарат не можна вводити у головний бронх.

Приєднати катетер до шприца. Заповнити катетер препаратом. Видалити надлишок препарату через катетер так, щоб тільки повна доза, що буде введена, залишилася в шприці. При наданні невідкладної допомоги при РДС перед уведенням першої фракційної дози установити такі параметри апарату ШВЛ: частота – 60/хв, час вдиху – 0,5 сек, вміст кисню (FiO₂) – 1,0. Помістити дитину у відповідне положення і повільно ввести першу фракційну дозу через катетер протягом 2-3 секунд. Після введення першої фракційної дози видалити катетер з інтубаційної трубки. При профілактичному введенні провести ШВЛ за допомогою ручного мішка з достатньою подачею кисню, щоб запобігти появі ціанозу, з частотою приблизно 60/хв і достатнім позитивним тиском, щоб забезпечити адекватний повітряний обмін і екскурсію грудної клітки; при наданні невідкладної допомоги при РДС поновити механічну вентиляцію за допомогою апарату ШВЛ. Між введенням фракційних доз слід вентилювати дитину протягом принаймні 30 секунд або до стабілізації стану. Змінити положення дитини для інстиляції наступної фракційної дози. Фракційні дози, що залишаються, вводять, використовуючи описану вище послідовність дій. Після інстиляції завершальної фракційної дози вилучити катетер, не промиваючи його. Не проводити аспірацію вмісту бронхів протягом 1 години після процедури введення препарату, окрім випадків, коли з’являються симптоми значної обструкції дихальних шляхів.

Інстиляція через другий просвіт двопросвітної інтубаційної трубки

Проводиться за тією ж процедурою фракційно через другий отвір трубки без переривання механічної вентиляції. Після інстиляції завершальної фракційної дози вилучити шприц із другого просвіту, ВВЕСТИ 0,5 мл ПОВІТРЯ, ЩОБ ПРОДУТИ ДРУГИЙ ПРОСВІТ ТРУБКИ, І ЗАКРИТИ ЙОГО.

Введення повторних доз

Потреба у додаткових дозах берактанту визначається при збереженні симптомів РДС. Параметри апарату ШВЛ при введенні повторних доз відмінні від використовуваних для першої дози: Fi0₂ збільшити на 0,20 (або на величину, достатню для запобігання ціанозу), час вдиху

Для введення повторних доз не можна використовувати ручну вентиляцію за допомогою мішка.

ПРОТЯГОМ ПРОЦЕДУРИ ВВЕДЕННЯ ПАРАМЕТРИ АПАРАТУ ШВЛ МОЖУТЬ БУТИ СКОРИГОВАНІ ЛІКАРЕМ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДЕКВАТНОЇ ОКСИГЕНАЦІЇ І ВЕНТИЛЯЦІЇ.

Діти. Лікарський засіб призначено для застосування недоношеним новонародженим (див. розділ «Показання»).

Передозування.

Про передозування берактанту не повідомлялося. Передозування може проявитися гострою обструкцією дихальних шляхів. Лікування має бути симптоматичним та підтримуючим.

Побічні реакції. Небажані реакції, про які найчастіше повідомлялося, були пов’язані з процедурою введення. У контрольованих клінічних дослідженнях тимчасова брадикардія спостерігалися у 11,9 % випадків, зниження концентрації кисню – у 9,8 % випадків. Інші реакції протягом процедури введення спостерігалися з частотою менше ніж 1 % від всіх введень і включали рефлюкс інтубаційної трубки, блідість, вазоконстрикцію, артеріальну гіпотензію, блокування інтубаційної трубки, артеріальну гіпертензію, гіпокапнію, гіперкапнію і апное. Летальних випадків не відзначалося під час процедури введення, всі реакції були усунені за допомогою симптоматичного лікування.

У контрольованих клінічних дослідженнях була оцінена частота захворювань, типових для недоношених дітей. Показники для всіх контрольованих досліджень подані у таблиці нижче.

Асоційовані захворюванння, типові для недоношених дітей, за даними всіх контрольованих досліджень.

Асоційовані захворювання	Недоношені діти, що отримували берактант (%)	Контрольна група (%)	Значення P
Відкрита артеріальна протока	46,9	47,1	0,814
Внутрішньочерепний крововилив	48,1	45,2	0,241
Важкий внутрішньочерепний крововилив	24,1	23,3	0,693
Синдром витоку повітря	10,9	24,7
Інтерстиційна емфізема легень	20,2	38,4
Некротизуючий ентероколіт	6,1	5,3	0,427
Апное	65,4	59,6	0,283
Важке апное	46,1	42,5	0,114
Сепсис (після лікування)	20,7	16,1	0,019
Інфекція (після лікування)	10,2	9,1	0,345
Крововилив у легені	7,2	5,3	0,166