Изокет 0.1% 10 мл №10 раствор для инфузий — Инструкция по применению
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Ізокет®
(ISOKET®)
Склад:
діюча речовина: іsosorbide dinitrate;
1 мл розчину містить 1,0 мг ізосорбіду динітрату;
допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій, натрію гідроксиду 2М розчин, кислоти хлористоводневої 1М розчин.
Лікарська форма. Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.
Фармакотерапевтична група. Препарати, що впливають на серцево-судинну систему. Кардіологічні засоби. Вазодилататори, що застосовуються в кардіології. Органічні нітрати. Код АТХ С01D A08.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ізосорбіду динітрат чинить розслаблюючу дію на гладку мускулатуру судин, спричиняючи їх вазодилатацію. Це стосується як периферичних вен, так і артерій. За рахунок цього зменшується об’єм венозного повернення до серця; у такий спосіб знижуються шлуночковий кінцевий діастолічний тиск і об’єм (переднавантаження). Дія на артерії, а при вищих дозах – на артеріоли призводить до зниження системного судинного опору (післянавантаження). Це, в свою чергу, полегшує роботу серця. Вплив як на переднавантаження, так і на післянавантаження призводить до подальшого зменшення потреби серця в кисні. Окрім цього, ізосорбіду динітрат спричиняє перерозподіл кровотоку до субендокардіальних відділів серця, якщо коронарна циркуляція частково утруднена атеросклеротичними ураженнями. Цей ефект, можливо, пояснюється селективною дилатацією великих коронарних судин. Дилатація колатеральних артерій, спричинена нітратами, може поліпшувати перфузію ішемізованих ділянок. Нітрати розширюють просвіт у місці ексцентричного стенозу, оскільки вони мають властивість протидіяти можливим констриктивним факторам, що впливають на частково збережену гладку мускулатуру коронарної судини у місці звуження. Крім того, нітрати послаблюють коронарний спазм.
У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю нітрати поліпшують гемодинаміку у спокої та при навантаженні. Цей позитивний ефект включає декілька механізмів, зокрема покращення клапанної регургітації (завдяки зменшенню шлуночкового розширення) та зниження споживання кисню міокардом. Завдяки зменшенню потреби у кисні та збільшенню постачання киснем, зона порушення міокарда зменшується. Таким чином, ізосорбіду динітрат може бути корисним для пацієнтів з інфарктом міокарда.
Механізм дії.
Подібно до всіх органічних нітратів, ізосорбіду динітрат діє як донор моноокису азоту (NO). NO спричинює розслаблення васкулярного гладкого м’яза через стимуляцію гуанілілциклази та подальшим підвищенням концентрації внутрішньоклітинного циклічного гуанозину монофосфату (cGMP). Залежна від cGMP протеїнкіназа, таким чином, стимулюється і в результаті відбувається зміна фосфорилювання різних протеїнів у клітинах гладкого м’яза. Це, в кінцевому підсумку, призводить до дефосфорилювання легкого ланцюга міозину та зниження скоротливості.
Фармакокінетика.
Період напіврозпаду після внутрішньовенної інфузії ізособріду динітрату становить до 10 хв. Ізосорбіду динітрат метаболізується у ізосорбід-2-мононітрат та ізосорбід-5-мононітрат, що мають період напіврозпаду відповідно 1,5-2 годин та 4-6 годин. Обидва метаболіти фармакологічно активні.
Біодоступність розчину ізосорбіду динітрату визначається 100 %, як і для всіх препаратів, що застосовуються внутрішньовенно.
Клінічні характеристики.
Показання.
— Симптоматичне лікування нестабільної стенокардії в складі стандартної терапії, довго-тривала терапія вазоспастичної стенокардії (стенокардії Принцметала);
— гостра лівошлуночкова серцева недостатність різної етіології;
— гострий інфаркт міокарда.
Протипоказання.
— Гiперчутливість до ізосорбіду динітрату, інших нітратних сполук або інших компонентів препарату;
— гостра циркуляційна недостатність (шок, колапс);
— кардіогенний шок (крім випадків, коли кінцевий діастолічний тиск лівого шлуночка завдяки відповідним заходам утримується на достатньому рівні);
— гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
— констриктивний перикардит;
— тампонада серця;
— тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.);
— тяжка гіповолемія;
— тяжка анемія;
— препарат не слід застосовувати під час терапії інгібіторами фосфодіестерази-5 (наприклад силденафіл, варденафіл, тадалафіл). Див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»;
— аортальний та/або мітральний стеноз;
— геморагічний інсульт;
— травма голови;
— захворювання, що супроводжуються підвищенням внутрішньочерепного тиску;
— закритокутова глаукома;
— гіпотермія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При одночасному застосуванні з іншими судинорозширювальними засобами, такими як бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, вазодилататори тощо; нейролептиками або трициклічними антидепресантами, етанолом гіпотензивна дія препарату може посилюватись. Інгібітори АПФ, фенотіазіни, інші нітрати/нітрити, хінідин, новокаїнамід, інгібітори МАО, наркотичні анальгетики — потенціюють гіпотензивну дію ізосорбіду динітрату, можливий розвиток ортостатичного колапсу.
Гіпертензивна дія препарату підсилюється при одночасному застосуванні з інгібіторами фосфодіестерази (наприклад із силденафілом, варденафілом, тадалафілом) (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Це може призвести до загрозливих для життя серцево-судинних ускладнень. Пацієнти, яким застосовується терапія ізосорбіду динітратом не повинні застосовувати інгібітори фосфодіестерази (наприклад силденафіл, варденафіл, тадалафіл).
Пацієнтам, яким застосовується терапія інгібіторами фосфодіестерази (наприклад силденафілом, варденафілом, тадалафілом) не можна застосовувати ізосорбіду динітрат для лікування гострих станів.
Є повідомлення, що вказують на збільшення концентрації дигідроерготаміну в крові при його прийомі разом з препаратом, що може посилити гіпертензивну дію дигідроерготаміну.
Сапроптерин (тетрагідробіоптерин, ВН4) – кофактор синтетази оксиду азоту. З обережністю застосовують препарати, що містять сапроптерин, з будь-якими лікарськими засобами, що чинять вазодилатаційну дію за рахунок метаболізму оксиду азоту чи містять у своєму складі донори оксиду азоту (у т.ч. нітрогліцерин (ГТН), ізосорбіду динітрат (ІСДН), ізосорбіду мононітрат і інші).
Ефекти норадреналіну, ацетилхоліну, гістаміну послаблюються при застосуванні з нітратами, оскільки ізосорбіду динітрат може бути їх фізіологічним антагоністом.
Особливості застосування.
Препарат слід призначати з особливою обережністю і застосовувати під постійним медичним наглядом при:
— низькому тиску наповнення, зокрема при гострому інфаркті міокарда, порушеній функції лівого шлуночка (ліва вентрикулярна недостатність). Слід уникати зниження систолічного артеріального тиску нижче 90 мм рт. ст.;
— ортостатичній дисфункції;
— недостатньому харчуванні;
— гіпотиреозі;
— вікових змінах функції печінки, нирок та серця, супутніх захворюваннях та у разі прийому інших ліків пацієнтами літного віку;
— гіпоксемії та вентиляційно-перфузійному дисбалансі, пов’язаному із захворюванням легень або ішемічною хворобою серця.
Для інфузії препарату можна застосовувати системи, виготовлені з поліетилену, поліпропілену або політетрафторетилену. Показано, що інфузійні системи, виготовлені з полівінілхлориду або поліуретану, призводять до втрати активної речовини через адсорбцію. У випадку нагальної потреби їх застосування дозу препарату необхідно збільшувати.
Через те що препарат є перенасиченим розчином ізосорбіду динітрату, іноді при застосуванні нерозведеного препарату може спостерігатися кристалічний осад. За наявності кристалів безпечніше розчин не застосовувати, хоча ефективність його не змінюється.
Пацієнтів, які отримують підтримуюче лікування ізосорбіду динітратом потрібно поінформувати відносно того, що їм заборонено застосовувати препарати, що містять інгібітори фосфодіестерази-5 (наприклад силденафіл, тадалафіл, варденафіл). Терапія ізосорбіду динітратом не повинна перериватись задля прийому препаратів, що містять інгібітори фосфодіестерази-5 (наприклад силденафіл, тадалафіл, варденафіл), оскільки у зв’язку з цим може підвищитись ризик виникнення нападу стенокардії (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами й інші види взаємодій»).
Термінову терапію ізосорбідом динітратом не слід застосовувати пацієнтам, які недавно приймали інгібітори фосфодіестерази-5 (наприклад силденафіл, тадалафіл, варденафіл).
Пацієнтів, що приймають ізосорбіду динітрат як термінову терапію потрібно попередити, щодо небезпеки застосування препаратів, що містять інгібітори фосфодіестерази-5 (наприклад силденафіл, тадалафіл, варденафіл) (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами й інші види взаємодій»).
При одночасному застосуванні з іншими судинорозширювальними засобами, такими як бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, вазодилататори тощо; нейролептиками або трициклічними антидепресантами, етанолом гіпотензивна дія препарату може посилюватись.
Гіпотензивна дія препарату підсилюється при одночасному застосуванні з інгібіторами фосфодіестерази (наприклад із силденафілом, варденафілом, тадалафілом) (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Це може призвести до загрозливих для життя серцево-судинних ускладнень. Пацієнти, яким застосовується терапія ізосорбіду динітратом не повинні застосовувати інгібітори фосфодіестерази (наприклад силденафіл, варденафіл, тадалафіл).
Пацієнтам, яким застосовується терапія інгібіторами фосфодіестерази (наприклад силденафілом, варденафілом, тадалафілом) не можна застосовувати ізосорбіду динітрат для лікування гострих станів.
Є повідомлення, що вказують на збільшення концентрації дигідроерготаміну в крові при його прийомі разом з препаратом, що може посилити гіпертензивну дію дигідроерготаміну.
Сапроптерин (тетрагідробіоптерин, ВН4) – кофактор синтетази оксиду азоту. З обережністю застосовують препарати, що містять сапроптерин, з будь-якими лікарськими засобами, що чинять вазодилатаційну дію за рахунок метаболізму оксиду азоту чи містять у своєму складі донори оксиду азоту (у т. ч. нітрогліцерин (ГТН), ізосорбіду динітрат (ІСДН), ізосорбіду мононітрат і інші).
Пацієнтів слід попередити, що антиангінальний ефект ізосорбіду динітрату тісно пов’язаний з його режимом дозування, тому запропонованного графіку дозування слід ретельно дотримуватися. Для попередження артеріальної гіпотензії та «нітратного» головного болю лікування слід починати з мінімальної дози. Лікування препаратом може викликати розвиток ортостатичних реакцій, що частіше виникають при одночасному вживанні алкоголю або вазодилататорів. У пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можливий розвиток гострого гемолізу (фавізму) при застосуванні ізосорбіду динітрату. Прийом ізосорбіду динітрату може впливати на результати колориметричного визначення холестеролу. Відміняти препарат слід з поступовим зниженням дози. Пацієнти, які застосовують ізосорбіду динітрат, повинні контролювати вміст натрію у їжі.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Протипоказано.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. У період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, оскільки при регулярному застосуванні ізосорбіду динітрату знижується здатність до концентрації уваги, швидкість психомоторних реакцій. Цей ефект підсилюється алкоголем.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують внутрішньовенно краплинно для інтенсивної терапії дорослих виключно в умовах стаціонару! Доза визначається індивідуально, з урахуванням клінічної картини та стану пацієнта, при постійному контролі клінічних та гемодинамічних показників.
Внутрішньовенне краплинне введення. Терапію розпочинають з дози 1-2 мг/годину, поступово доводячи її до необхідної для забезпечення оптимального терапевтичного ефекту. Максимальна доза звичайно не перевищує 8-10 мг/годину, але пацієнтам із серцевою недостатністю цю дозу можна підвищити до 10 мг/годину, а в індивідуальних випадках — до 50 мг/годину. У пацієнтів, які отримали терапію органічними сполуками нітратів, наприклад, ізосорбіду динітратом або ізосорбіду-5-мононітратом, для досягнення бажаного гемодинамічного ефекту може бути необхідним застосування більш високих доз препарату. Відсутні дані щодо необхідності коректування дози пацієнтам літнього віку.
Для внутрішньовенного краплинного введення застосовують тільки розведений препарат!
Спосіб застосування.
0,1 % розчин препарату вводять:
— попередньо розведеним у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії за допомогою автоматичних інфузійних систем;
— у нерозведеному вигляді з використанням шприца-помпи в умовах стаціонару при постійному моніторингу показників серцево-судинної системи. Залежно від захворювання та ступеня його тяжкості, додатково до звичайного обстеження (симптоми, артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, діурез) застосовують інвазивні методи для визначення гемодинамічних параметрів. Ампули слід відкривати в асептичних умовах безпосередньо перед використанням. Розведений розчин слід одразу використовувати.
Приготування розчинів різної концентрації.
100 мкг/мл (0,01 %): 50 мл препарату (5 ампул по 10 мл) довести до об’єму 500 мл одним із готових до вживання розчинів.
200 мкг/мл (0,02 %): 100 мл препарату (10 ампул по 10 мл) довести до об’єму 500 мл одним із готових до використання розчинів.
Розчини для розведення: фізіологічний розчин, 5 – 30 % розчин глюкози, розчин Рінгера, розчини, що містять альбумін.
Препарат можна також вводити у нерозведеному вигляді: 1 мл препарату містить 1 мг ізосорбіду динітрату.
Таблиця дозування розведених розчинів (1 мл розчину еквівалентно 20 краплям):
|
100 мкг/мл 50 мл препарату (5 ампул по 10 мл) довести до об’єму 500 мл розчину |
200 мкг/мл 100 мл препарату (10 ампул по 10 мл) довести до об’єму 500 мл розчину |
|||
|
Швидкість інфузії |
Призначена доза |
Швидкість інфузії |
||
|
мл/годину |
крапель/хвилину |
мг/годину |
мл/годину |
крапель/хвилину |
|
10 |
3-4 |
1 |
5 |
1-2 |
|
20 |
7 |
2 |
10 |
3 |
|
30 |
10 |
3 |
15 |
5 |
|
40 |
13 |
4 |
20 |
7 |
|
50 |
17 |
5 |
25 |
8 |
|
60 |
20 |
6 |
30 |
10 |
|
70 |
23 |
7 |
35 |
12 |
|
80 |
27 |
8 |
40 |
13 |
|
90 |
30 |
9 |
45 |
15 |
|
100 |
33 |
10 |
50 |
17 |
Діти. Безпечність та ефективність ізосорбіду динітрату для дітей (до 18 років) не вивчалась.
Передозування.
Симптоми:
· Падіння кров’яного тиску до рівня систолічного артеріального тиску
· Блідість.
· Посилене потовиділення.
· Слабке наповнення пульсу.
· Тахікардія.
· Головний біль.
· Запаморочення.
· Запаморочення, пов’язане зі зміною положення тіла (постуральне).
· Слабкість.
· Нудота.
· Блювання.
· Діарея.
· Метгемоглобінемія. У пацієнтів, які приймали інші нітрати, спостерігалися випадки метгемоглобінемії. Під час біотрансформації ізосорбіду динітрату вивільнюються нітритні іони, що можуть індукувати метгемоглобінемію та ціаноз з наступним тахіпное, відчуттям тривоги, втратою свідомості та зупинкою серця. Не можна виключити можливості цієї побічної реакції при передозуванні ізосорбіду динітрату.
· Надмірні дози можуть спричинити підвищення внутрішньочерепного тиску, що іноді призводить до церебральних симптомів.
Лікування:
— припинити застосування препарату.
Загальні заходи у випадку нітратзалежної гіпотензії.
— Надати пацієнтові горизонтального положення так, щоб ноги були вище рівня голови;
— забезпечити надходження кисню;
— збільшити об’єм циркулюючої плазми;
— провести специфічну протишокову терапію (пацієнт повинен перебувати у відділенні інтенсивної терапії).
Спеціальні заходи.
— Підвищити кров’яний тиск, якщо він надто низький;
— додатково застосувати судинозвужувальні засоби у разі відсутності адекватної реакції на рідинну терапію.
— Лікування метгемоглобінемії:
— відновлювальна терапія з вітаміном С, метиленовим синім або толуїдиновим синім;
— застосування кисню (у разі потреби);
— штучна вентиляція легень;
— гемодіаліз (за потреби).
Реанімаційні заходи.
У разі появи ознак зупинки дихання або кровообігу негайно вживають реанімаційних заходів.
Побічні реакції. Частоту побічних ефектів визначають таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,
При застосуванні ізосорбіду динітрату можуть спостерігатись нижченаведені побічні ефекти.
Порушення з боку нервової системи.
Дуже часто: головний біль («нітратний головний біль»);
часто: запаморочення, сонливість;
невідомо: крововилив у гіпофіз у пацієнтів з недіагностованою пухлиною гіпофіза.
Порушення з боку серця.
Часто: тахікардія;
нечасто: посилення симптомів стенокардії;
невідомо: периферичний набряк (зазвичай у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю).
Порушення з боку судин.
Часто: ортостатична гіпотензія;
нечасто: серцева недостатність (іноді може одночасно супроводжуватись брадіаритмією та непритомністю);
невідомо: гіпотензія.
Порушення з боку шлунково-кишкової системи.
Нечасто: нудота, блювання;
дуже рідко: печія.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин.
Нечасто: алергічні реакції шкіри (наприклад висипання), короткочасна гіперемія обличчя, припливи;
дуже рідко: набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона;
невідомо: ексфоліативний дерматит, свербіж.
Загальні порушення та порушення у місці застосування.
Часто: астенія.
Можуть виникнути гематологічні побічні ефекти, включаючи метгемоглобінемію. Є випадок гемолітичної анемії, індукованої ізосорбіду динітратом, у пацієнта з супутньою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
У разі виявлення перших ознак гіперчутливості введення препарату зупиняють.
Для органічних нітратів, згідно зі звітами, характерна тяжка гіпотензивна реакція, включаючи нудоту, блювання, неспокій, блідість і надмірне потовиділення.
Під час лікування ізосорбіду динітратом може виникнути тимчасова гіпоксемія, спричинена відносним перерозподілом потоку крові в гіповентильованих альвеолярних зонах. Це може призвести до гіпоксії міокарда, особливо у пацієнтів із захворюваннями коронарних артерій.
Були описані випадки розвитку толерантності до ізосорбіду динітрату, а також перехресної толерантності до інших нітратів. Тривале застосування високих доз та/або скорочення інтервалу між прийомами може призвести до зниження або навіть до втрати терапевтичного ефекту препарату.
Термін придатності. 5 років.
Термін придатності після розведення. Розведений розчин повинен бути введений протягом 24 годин.
Розчин стерильний, не містить консервантів.
Препарат повинен використовуватися з додержанням асептики одразу після відкривання ампули.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці. Не вимагає особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Умови зберігання після розведення. Якщо продукт не використаний негайно, він може зберігатись протягом 24 години при температурі 2-8 °C.
Упаковка. По 10 мл в ампулі, № 10 у картонній пачці.
Несумісність.
Матеріали з поліетилену (ПЕ), поліпропілену (ПП) або політетрафторетилену (ПТФЕ) є придатними для застосування препарату. У випадку застосування матеріалів з полівінілхлориду (ПВХ) або поліуретану (ПУ) для виготовлення інфузійних систем доведено, що можлива втрата активної речовини за рахунок адсорбції такими матеріалами. У разі використання цих матеріалів доза повинна бути скоригована з урахуванням потреб пацієнта.
Розчин не містить етанолу, пропіленгліколю та іонів калію.
Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком тих, які конкретно рекомендуються.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Ейсіка Фармасьютікалз ГмбХ, Німеччина/ Aesica Pharmaceuticals GmbH, Germany.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Альфред-Нобель-Штр. 10, 40789 Монхайм на Рейні, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина/ Alfred-Nobel-Str. 10, 40789 Monheim am Rhein, North Rhine-Westphalia, Germany.
Заявник.
ЮСБ Фарма ГмбХ, Німеччина/ UCB Pharma GmbH, Germany.
Місцезнаходження заявника.
40789 Монхайм, Альфред-Нобель-Штрассе 10, Німеччина/
40789 Monheim, Alfred-Nobel-Strasse 10, Germany.
