Буфомикс Изихейлер 160 мкг/4,5 мкг N120 порошок для ингаляций — Инструкция по применению
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
БУФОМІКС ІЗІХЕЙЛЕР
(BUFOMIX EASYHALER)
Склад:
діючі речовини: 1 доза містить будесоніду 160 мкг і формотеролу фумарату дигідрату 4,5 мкг;
допоміжна речовина: лактози моногідрат.
Лікарська форма. Порошок для інгаляцій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або жовтувато-білого кольору.
Фармакотерапевтична група.
Засоби, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів.
Код ATХ R03AК07.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Буфомікс Ізіхейлер містить формотерол і будесонід, які мають різний спосіб дії та демонструють адитивні ефекти щодо зменшення загострень бронхіальної астми.
Будесонід. Будесонід – це глюкокортикостероїд, який при інгаляції має залежну від дози протизапальну дію у дихальних шляхах, в результаті якої зменшуються симптоми бронхіальної астми. Інгаляційний будесонід характеризується менш тяжкими небажаними ефектами, ніж системні кортикостероїди. Точний механізм протизапального ефекту глюкокортикостероїдів невідомий.
Формотерол. Формотерол – це селективний адреностимулятор β2-адренорецепторів, який при інгаляції забезпечує швидку і тривалу релаксацію гладкої мускулатури бронхів у пацієнтів зі зворотною обструкцією дихальних шляхів. Бронхорозширювальний ефект залежний від дози і настає впродовж 1–3 хвилин. Тривалість ефекту не менше 12 годин після прийняття однократної дози.
Фармакокінетика.
Всмоктування
Було показано, що комбінація фіксованих доз будесоніду і формотеролу Буфомікс Ізіхейлер та відповідні монопрепарати біоеквівалентні стосовно системного впливу будесоніду і формотеролу відповідно. Незважаючи на це, після введення комбінації фіксованих доз спостерігалося незначне пригнічення кортизолу порівняно з монопрепаратами. Вважається, що ця відмінність не має впливу на клінічну ефективність.
Відсутні докази фармакокінетичних взаємодій між будесонідом і формотеролом.
Фармакокінетичні параметри будесоніду і формотеролу були порівнянними після їх введення як монопрепаратів або як комбінації фіксованих доз. У будесоніду площа під кривою та швидкість всмоктування були дещо більшими, а максимальна концентрація у плазмі крові вищою після введення фіксованої комбінації. У формотеролу максимальна концентрація у плазмі була подібною після введення фіксованої комбінації. Інгаляційний будесонід швидко всмоктується, а максимальна концентрація у плазмі крові досягається впродовж 30 хвилин після інгаляції. У дослідженнях середнє відкладання в легенях будесоніду після інгаляції за допомогою порошкового інгалятора змінювалося від 32% до 44% доставленої дози. Системна біодоступність складала приблизно 49% доставленої дози. У дітей віком від 6 до 16 років відкладання в легенях знаходиться в тому ж діапазоні, що й у дорослих після застосування тієї ж заданої дози. Результуючі концентрації в плазмі крові не визначалися.
Інгаляційний формотерол швидко абсорбується, а максимальна концентрація в плазмі крові досягається впродовж 10 хвилин після інгаляції. У дослідженнях середнє відкладання в легенях формотеролу після інгаляції за допомогою порошкового інгалятора змінювалося від 28% до 49% доставленої дози. Системна біодоступність становила приблизно 61% доставленої дози.
Розподіл і метаболізм
Зв’язування з білками плазми становить приблизно 50% для формотеролу і 90% для будесоніду. Об’єм розподілу становить приблизно 4 л/кг для формотеролу і 3 л/кг для будесоніду. Формотерол інактивується в результаті реакцій кон’югації (формуються активні О-деметильовані і деформульовані метаболіти, однак вони переважно спостерігаються як інактивовані кон’югати). Будесонід піддається значній (приблизно 90%) біотрансформації при першому проходженні через печінку до метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів – 6-β-гідрокси-будесоніду і 16-α-гідрокси-преднізолону – менше 1% від глюкокортикостероїдної активності будесоніду. Відсутні ознаки будь-яких метаболічних взаємодій чи будь-яких реакцій заміщення між формотеролом і будесонідом.
Виведення
Більша частина дози формотеролу трансформується шляхом печінкового метаболізму, за яким слідує виведення нирками. Після інгаляції 8–13% доставленої дози формотеролу екскретується з сечею у неметаболізованому вигляді. Формотерол має високий системний кліренс (приблизно 1,4 л/хв), а період остаточного напіввиведення в середньому складає
17 годин.
Будесонід виводиться шляхом метаболізму, переважно під дією каталізатора, яким виступає фермент CYP3A4. Метаболіти будесоніду виводяться з сечею у чистому вигляді або у кон’югованій формі. У сечі виявляють лише дуже незначні кількості незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв), а період напіввиведення з плазми після внутрішньовенного введення дози складає 4 години.
Фармакокінетика формотеролу у дітей не вивчалася. Фармакокінетика будесоніду або формотеролу у пацієнтів з нирковою недостатністю невідома. Вплив будесоніду і формотеролу може підвищитися у пацієнтів із захворюванням печінки.
Клінічні характеристики.
Показання.
Буфомікс Ізіхейлер показаний для регулярного лікування бронхіальної астми, коли застосування комбінації (інгаляційних кортикостероїдів і агоністів β2-адренорецепторів тривалої дії) є доцільним: для пацієнтів, у яких не досягається адекватний контроль за допомогою інгаляційних кортикостероїдів і агоністів β2-адренорецепторів короткотривалої дії, які застосовують «при потребі», або для пацієнтів, у яких вже досягнутий адекватний контроль при застосуванні як інгаляційних кортикостероїдів, так і агоністів
β2-адренорецепторів тривалої дії.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до будесоніду, формотеролу чи лактози (яка містить невелику кількість молочного білка).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакокінетичні взаємодії
Потужні інгібітори CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, позаконазол, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон і інгібітори протеази ВІЛ) з великою ймовірністю можуть збільшити рівні будесоніду в плазмі крові, тому слід уникати їхнього одночасного застосування. Якщо це неможливо, інтервали часу між прийомами цих препаратів повинні бути максимально великими. Для пацієнтів, які застосовують потужні інгібітори CYP3A4, підтримувальна терапія не рекомендується.
Потужний інгібітор CYP3A4 кетоконазол у дозі 200 мг один раз на добу підвищує рівні в плазмі крові будесоніду, який застосовують одночасно перорально (одноразова доза 3 мг), в середньому ушестеро. Коли кетоконазол приймали через 12 годин після будесоніду, концентрація в середньому зростала лише утричі, що свідчить про те, що роздільне введення може знизити підвищення рівня у плазмі крові. Деякі дані вказують на те, що може відбутися суттєве підвищення рівнів будесоніду у плазмі крові (в середньому учетверо) при одночасному прийомі з інгаляційним будесонідом (одноразова доза 1000 мкг) ітраконазолу у дозі 200 мг один раз на добу.
Фармакодинамічні взаємодії
Бета-адреноблокатори можуть послабити ефект формотеролу. Тому Буфомікс Ізіхейлер не слід застосовувати разом з β-адреноблокаторами (у тому числі очними краплями), якщо для цього немає вагомих причин.
Одночасне лікування хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом, фенотіазином, антигістамінними препаратами (терфенадином) і трициклічними антидепресантами може подовжувати інтервал QTc і підвищувати ризик шлуночкової аритмії.
Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та алкоголь можуть погіршити толерантність серця до β2-симпатоміметиків.
Одночасне лікування інгібіторами моноаміноксидази, у тому числі засобами з подібними властивостями, такими як фуразолідон і прокарбазин, може спричиняти гіпертонічні реакції.
Ризик розвитку аритмій збільшується на фоні проведення анестезії галогенізованими гідрокарбонатами.
Одночасне застосування інших β-адренергетиків або антихолінергічних препаратів може посилити бронхорозширювальний ефект.
Гіпокаліємія може підвищити схильність до серцевої аритмії у пацієнтів, які лікуються глікозидами дигіталісу.
Не спостерігалося взаємодії будесоніду і формотеролу з жодними іншими ліками, які використовуються для лікування бронхіальної астми.
Особливості застосування.
Рекомендується поступово знижувати дозу при відмові від препарату і не робити різкого припинення прийому.
Якщо пацієнти виявляють, що лікування неефективне, або виникає потреба перевищувати найвищу рекомендовану дозу препарату Буфомікс Ізіхейлер, їм слід звернутися до лікаря. Раптове і прогресивне погіршення контролю бронхіальної астми потенційно небезпечне для життя, тому пацієнт повинен негайно пройти медичний огляд. У такому випадку слід розглянути необхідність посилення терапії кортикостероїдами (наприклад, курс пероральних кортикостероїдів) або лікування антибіотиками у разі наявності інфекції.
Пацієнтів потрібно попередити про необхідність постійно тримати при собі свій рятівний інгалятор.
Пацієнтам слід нагадати, що необхідно приймати підтримувальну дозу препарату Буфомікс Ізіхейлер відповідно до рецепта, навіть за відсутності симптомів. Профілактичне використання препарату Буфомікс Ізіхейлер, наприклад перед фізичним навантаженням, не вивчалося. З цією метою слід використовувати додатковий швидкодіючий бронходилататор. Як тільки симптоми бронхіальної астми будуть взяті під контроль, слід розглянути питання поступового зниження дози препарату Буфомікс Ізіхейлер. Важливо регулярно оглядати пацієнтів у міру зниження дози. Слід використовувати найнижчу ефективну дозу препарату Буфомікс Ізіхейлер.
Не слід починати лікування препаратом Буфомікс Ізіхейлер під час загострень, значного погіршення чи різкого ускладнення бронхіальної астми.
Під час лікування препаратом Буфомікс Ізіхейлер можуть виникати серйозні небажані явища і загострення, пов’язані з бронхіальною астмою. Пацієнтам потрібно повідомити про необхідність продовження лікування і одночасного звернення до лікаря, якщо симптоми бронхіальної астми не контролюються або погіршуються після початку прийому препарату Буфомікс Ізіхейлер.
Як і при інших видах інгаляційної терапії, існує ризик розвитку парадоксального бронхоспазму. У цьому випадку у пацієнта одразу після прийому дози зростає хрипіння і задишка. Якщо у пацієнта виникає парадоксальний бронхоспазм, потрібно негайно припинити прийом препарату Буфомікс Ізіхейлер, оглянути пацієнта і за необхідності призначити альтернативну терапію. Парадоксальний бронхоспазм відповідає на швидкодіючі інгаляційні бронходилататори, і лікувати його потрібно невідкладно.
Системні наслідки прийому інгаляційних кортикостероїдів можуть спостерігатися, зокрема, у разі застосування високих доз тривалий період часу. Ці наслідки набагато менш імовірні, ніж наслідки прийому пероральних кортикостероїдів. До можливих системних ефектів належать синдром Кушинга, кушингоїдна зовнішність, адренальна супресія, затримка росту у дітей і підлітків, зменшення мінеральної щільності кісток, катаракта, глаукома і, набагато рідше, різні психологічні та поведінкові відхилення, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, тривогу, депресію або агресивність (особливо у дітей).
Слід розглянути потенційний вплив на щільність кісток, особливо у пацієнтів, які приймають високі дози протягом тривалого періоду часу і у яких паралельно є фактори ризику розвитку остеопорозу. Тривалі дослідження інгаляційного будесоніду у дітей при середньодобових дозах 400 мкг (відміряна доза) чи у дорослих при добових дозах 800 мкг (відміряна доза) не показали суттєвого впливу на мінеральну щільність кісток. Відсутня інформація про вплив високих доз.
Якщо є підстави припускати погіршення функції кори надниркових залоз через попередню системну стероїдну терапію, слід бути обережним при переведенні пацієнтів на терапію препаратом Буфомікс Ізіхейлер.
Переваги терапії інгаляційним будесонідом зазвичай мінімізують потребу в пероральних стероїдах, однак пацієнти, які переходять з пероральних стероїдів, мають ризик зниження резерву кори надниркових залоз протягом тривалого часу. Відновлення може зайняти багато часу після припинення терапії пероральними стероїдами. У такому випадку потрібно регулярно контролювати функцію “гіпоталамус – гіпофіз – кора надниркових залоз”.
Тривале лікування високими дозами інгаляційних кортикостероїдів також може призвести до клінічно суттєвого пригнічення функції кори надниркових залоз. Тому в стресові періоди, такі як тяжкі інфекції і планові операції, потрібно розглянути додаткове системне лікування кортикостероїдами. Швидке зниження дози стероїдів може спровокувати гостру недостатність функції кори надниркових залоз. Симптоми, які можна спостерігати при гострій недостатності функції кори надниркових залоз, включають анорексію, біль у животі, втрату ваги, втому, головний біль, нудоту, блювоту, знижений рівень свідомості, напади, гіпотонію і гіпоглікемію.
Лікування додатковими системними стероїдами або інгаляційним будесонідом не можна різко припиняти.
При переведенні з прийому пероральних
препаратів на Буфомікс Ізіхейлер спостерігається загальна нижча системна дія
стероїдів, що може призвести до появи алергійних або артритичних симптомів,
таких як риніт, екземи, болі у м’язах і суглобах. У цьому випадку потрібно
розпочати специфічне лікування. Слід підозрювати загальний недостатній ефект
глюкокортикостероїдів, якщо в поодиноких випадках з’являються такі симптоми, як
втома, головний біль, нудота і блювота. У таких випадках іноді потрібно
тимчасово збільшити дозу пероральних
