Эмлодин 10 мг №30 таблетки — Инструкция по применению
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕМЛОДИН®
(EMLODIN®)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить 2,5 мг або 5 мг, або 10 мг амлодипіну, (що відповідає
3,475 мг або 6,95 мг, або 13,9 мг амлодипіну бесилату відповідно);
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Код АТС С08С А01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Артеріальна гіпертензія.
Хронічна стабільна стенокардія.
Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).
Протипоказання.
Емлодин® протипоказаний при:
— відомій підвищеній чутливості до дигідропіридинів, амлодипіну чи будь-якого іншого компонента препарату;
— артеріальній гіпотензії тяжкого ступеня;
— шоці (включаючи кардіогенний шок);
— обструкції вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня);
— нестабільна стенокардія. Застосування протягом 8 днів після інфаркту міокарда.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі. Для лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії зазвичай рекомендована початкова доза препарату Емлодин® становить 5 мг амлодипіну 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на терапію ця доза може бути підвищена до максимальної дози, що становить 10 мг 1 раз на добу.
Діти віком від 6 років. Рекомендована початкова доза препарату Емлодин® для цієї категорії пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. Якщо необхідний рівень артеріального тиску не буде досягнутий протягом 4 тижнів, дозу можна збільшити до 5 мг на добу. Застосування
препарату у дозах вище 5 мг для даної категорії пацієнтів не досліджувалось.
Пацієнти літнього віку. Не існує необхідності у підборі дози для даної категорії пацієнтів.
Підвищення дози слід проводити з обережністю.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Не існує необхідності у підборі дози для даної категорії пацієнтів.
Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю. Дози препарату для застосування у пацієнтів даної категорії не встановлені (див. «Особливості застосування»).
Побічні реакції.
Побічні реакції, про які повідомлялося під час застосування амлодипіну, наведені нижче за системами та класами органів та за частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100,
З боку крові та лімфатичної системи.
Дуже рідко: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи.
Дуже рідко: алергічні реакції.
Порушення метаболізму та харчування.
Дуже рідко: гіперглікемія.
Психічні порушення.
Нечасто: безсоння, зміни настрою (включаючи тривожність), депресія.
Рідко: сплутаність свідомості.
З боку нервової системи.
Часто: сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку лікування).
Нечасто: тремор, дисгевзія, гіпестезія, парестезія.
Дуже рідко: гіпертонус, периферична нейропатія.
З боку органа зору.
Нечасто: порушення зору (включаючи диплопію).
З боку органа слуху та лабіринту.
Нечасто: тинітус.
З боку серця.
Нечасто: пальпітація.
Дуже рідко: інфаркт міокарда, аритмія (включаючи брадикардію, вентрикулярну тахікардію та мерехтіння передсердь).
З боку судин.
Часто: припливи.
Нечасто: артеріальна гіпотензія.
Дуже рідко: васкуліт.
Респіраторні, торакальні, та медіастинальні порушення.
Нечасто: диспное, риніт.
Дуже рідко: кашель.
З боку шлунково-кишкового тракту.
Часто: біль в животі, нудота.
Нечасто: блювання, диспепсія, порушення перистальтики кишечнику (включаючи запор та діарею), сухість у ротовій порожнині.
Дуже рідко: панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.
З боку печінки.
Дуже рідко: гепатити, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося з холестазом).
З боку шкіри та підшкірної тканини.
Нечасто: алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висипання, екзантема.
Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса Джонсона, набряк квінке, фото чутливість.
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини.
Часто: набрякання гомілок.
Нечасто: артралгія, міалгія, судоми м’язів, біль у спині.
З боку нирок та сечовидільної системи.
Нечасто: порушення сечовиділення, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Нечасто: імпотенція, гінекомастія, сексуальна дисфункція.
Загальні порушення та стани у місці введення.
Часто: набряк, стомленість.
Нечасто: біль за грудниною, астенія, біль, нездужання.
Дослідження.
Нечасто: збільшення чи зменшення маси тіла.
Передозування.
Досвід передозування препарату у людини є обмеженим.
Симптоми передозування: існуюча інформація дозволяє припустити, що передозування препарату Емлодин® призведе до надлишкової периферичної вазоділятації та рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток явної та можливо тривалої системної гіпотензії, включаючи шок із летальним наслідком.
Лікування. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, зумовлена амлодипіном, вимагає активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи ретельне моніторування функції серця та дихання, підняття кінцівок та моніторування об’єму циркулюючої рідини та сечовиділення.
Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати з урахуванням їх протипоказань до застосування.
Застосування кальцію глюконату внутрішньовенно може бути корисним при передозуванні блокаторами кальцієвих каналів.
У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка; застосування активованого вугілля здоровим добровольцям протягом 2 годин після введення 10 мг амлодипіну значно знизило рівень його всмоктування.
Оскільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками, ефект діалізу є незначним.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Безпека застосування амлодипіну у жінок у період вагітності не встановлена.
Застосовувати Емлодин® у період вагітності рекомендується лише у тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду лікування для матері та плода.
Невідомо, чи виділяється амлодипін у грудне молоко. При прийнятті рішення про продовження годування груддю чи про застосування амлодипіну необхідно оцінювати користь грудного годування для дитини та користь від застосування препарату для матері.
Діти.
Препарат застосовують дітям віком від 6 років.
Вплив амлодипіну на артеріальний тиск пацієнтів віком до 6 років невідомий.
Особливості застосування.
Застосування амлодипіну під час гіпертонічного кризу не оцінювалося.
Пацієнти із серцевою недостатністю. Емлодин® слід застосовувати з обережністю даній категорії пацієнтів. У довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас ІІІ та ІV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частіше повідомлялося про розвиток набряку легень, порівняно із застосуванням плацебо, але цей ефект не був пов’язаний із погіршенням перебігу серцевої недостатності.
Пацієнти із порушенням функції печінки. Період напіввиведення амлодипіну збільшується у хворих з порушенням функції печінки, однак будь-які рекомендації стосовно корекції доз препарату дотепер не встановлені. Тому застосовувати препарат даній категорії пацієнтів слід з обережністю.
Пацієнти літнього віку. Застосовувати препарат даній категорії пацієнтів слід з обережністю.
Пацієнти із нирковою недостатністю. Застосовувати препарат даній категорії пацієнтів слід у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не видаляється при діалізі.
Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі
з іншими механізмами.
Емлодин® може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Швидкість реакції пацієнтів, які при застосуванні амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості чи нудоту, може бути знижена.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Вплив інших лікарських засобів на амлодипін.
При одночасному застосуванні амлодипіну та інгібітору CYP3A4 еритроміцину молодим пацієнтам, або дилтіазему старшим пацієнтам концентрація амлодипіну в плазмі крові підвищувалась на 22 % та 55 % відповідно. Клінічне значення цих даних невідоме. Не можна виключати, що потужні інгібітори CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) підвищують концентрацію амлодипіну в плазмі крові сильніше, ніж дилтіазем. Амлодипін слід з обережністю застосовувати у комбінації з інгібіторами CYP3A4. При застосуванні такої комбінації не повідомлялося про розвиток побічних ефектів. Інформації щодо впливу субстанцій, що є індукторами CYP3A4, на амлодипін не існує. Одночасне застосування амлодипіну та субстанцій, що є індукторами CYP3A4, може призводити до зниження плазмових концентрацій амлодипіну в крові, тому одночасно застосовувати такі препарати слід з обережністю.
Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.
Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що циметидин та антациди із вмістом алюмінію чи магнію не впливають на фармакокінетику амлодипіну.
Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби.
Застосування амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.
Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу (алкоголю), варфарину та циклоспорину.
Одночасне застосування амлодипіну з варфарином суттєво не впливає на протромбіновий час.
Результати досліджень in vitro з використанням плазми крові людини свідчать про те, що амлодипінне впливає на зв’язування з білками таких препаратів, як дигоксин, фенітоїн, кумарин та індометацин.
Амлодипін можна безпечно застосовувати разом з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, нітратами пролонгованої дії, нітрогліцерином для сублінгвального прийому, нестероїдними протизапальними засобами, антибіотиками та пероральними протидіабетичними засобами.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Амлодипін пригнічує трансмембранний потік іонів кальцію у клітини серця та гладких м’язів (він є блокатором повільних кальцієвих каналів або антагоністом кальцію).
Антигіпертензивний ефект амлодипіну зумовлений прямим релаксуючим впливом на гладкі м’язи судин і подальшим зниженням системного периферичного судинного опору.
Антиангінальний ефект амлодипіну забезпечується двома механізмами:
— розширення периферичних артеріол і, як результат, зменшення загального периферичного опору (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень не змінюється, зниження навантаження на серце зменшує споживання енергії міокардом та його потребу у кисні;
— розширення основних коронарних артерій та артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Ця дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну один раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин. Завдяки повільному початку дії амлодипіну різкого зниження артеріального тиску не спостерігається.
У пацієнтів зі стенокардією амлодипін подовжує загальний час виконання фізичного навантаження, час до виникнення нападу стенокардії та збільшує час до виникнення значущої депресії сегмента ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у прийомі нітрогліцерину.
Фармакокінетика.
Всмоктування/розподіл. Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін поступово всмоктується в плазмі крові. Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну. Абсолютна біодоступність незміненої молекули становить приблизно 64-80 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 6-12 годин після прийому. Об’єм розподілу становить приблизно 20 л/кг. рКа амлодипіну становить 8,6. Дослідження in vitro показали, що приблизно 97,5 % амлодипіну зв’язується з білками плазми крові.
Метаболізм/виведення. Період напіввиведення із плазми крові становить приблизно 35-50 годин. Стійка рівноважна концентрація у плазмі досягається після 7-8 днів послідовного застосування препарату. Амлодипін екстенсивно трансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Близько 60 % введеної дози виводиться із сечею, приблизно 10 % з яких – у незміненому стані.
Пацієнти літнього віку. Час досягнення рівноважних концентрацій амлодипіну в плазмі подібний як у літніх, так і у дорослих. У пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю відмічена тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводило до збільшення AUC (площі під кривою «концентрація/час») та періоду напіввиведення препарату.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 2,5 мг – білого або майже білого або жовтувато-білого кольору, круглі, плоскі з фаскою таблетки, з гравіруванням стилізованої літери Е з одного боку та цифрою 251 з іншого боку, без або майже без запаху;
таблетки 5 мг – білого або майже білого або жовтувато-білого кольору, круглі, плоскі з фаскою таблетки, з гравіруванням стилізованої літери Е з одного боку та цифрою 252 з іншого боку, без або майже без запаху;
таблетки 10 мг – білого або майже білого або жовтувато-білого кольору, круглі, плоскі з фаскою таблетки, з гравіруванням стилізованої літери Е з одного боку та цифрою 253 з іншого боку, без або майже без запаху.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °C у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина/ EGIS Pharmaceuticals PLC, Hungary.
Місцезнаходження.
1165 м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина/1165 Budapest, Bokenyfoldiut. 118-120, Hungary.
