Наша кнопка:

Отримати код кнопки

 

Діти і гроші

Одна з крайніх думок - дитині гроші не потрібні. Не потрібні до тих пір, поки вона сама не почне заробляти. Та і тоді вона повинна віддавати всю зарплату батькам. Доти, мабуть, поки не почне віддавати зарплату чоловікові. Або, вважають інші, гроші потрібно давати дитині на першу вимогу, незалежно від планів батьків.

Істина, як завжди, десь посередині. З тієї миті, як дитина починає відчувати потребу в самостійній витраті грошей, усвідомлює, що це таке, тобто, з того моменту, коли вона хоче мати свої гроші, - вони повинні в неї бути.

Є думка, що треба оплачувати дітям хороші оцінки в школі та хатьню роботу. На перший погляд ця ідея здається цікавою, оскільки виплати стимулюють дитину краще вчитися і бути акуратнішою. Але тут є серйозний підводний камінь, прямо-таки підводна скеля.

 Людина повинна ставити перед собою цілі і прагнути до їх виконання, і тому вчитися. Тобто у дитини має бути ціль, а навчання в школі (або ж вивчення якоїсь окремої групи предметів) має бути способом досягнення мети. Наприклад, у моєї знайомої семирічна дочка мріє стати письменницею (писати книжки для дітей) і тому з захопленням вчиться писати у своєму першому класі. Вчиться малювати, щоб робити ілюстрації. Навчання заради навчання - це відсутність стимулу, бажання. Завдання батьків тут - сформувати інтерес до навчання як до такого, а не підміняти його інтересом до грошей. До того ж, якість п'ятірки буває різною - оцінка, все ж таки, річ суб'єктивна. Дізнатися, що дитина випрошує хорошу оцінку, мені, скажімо, було б неприємно.

З домашнім господарством і самообслуговуванням приблизно та ж картина. Треба пояснити, що люди які живуть разом, допомагають одне одному. Адже дорослому ніхто не оплачуватиме чищення зубів і миття посуду в своєму будинку.

Усе це не означає, що взагалі ніяк не треба відзначати успіхи сина або дочки в навчанні або інших справах. Навпаки, подарунок на закінчення навчального року буде дуже до речі - як визнання заслуг і праці дитини, як знак уваги до її справ.

Суму грошей, яку ви даєте дитині, повинна бути фіксованою в певний проміжок часу - адже ми готуємо людину до того, що вона повинна навчитися самостійно приймати рішення, розпоряджатися обмеженими ресурсами.

Грошей повинно бути менше, ніж хочеться, але більше, ніж життєво необхідно. Адже і у дорослих рідко буває достатньо грошей. Грошей повинно бути досить, щоб людина навчилася приймати самостійні рішення - купити цукерку або жуйку, наклейку або сувенір мамі, сходити в кіно або купити книгу, поїсти морозива або купити подарунок другу.

Ніхто не говорить про те, що якщо батькам затримують зарплату, вони мають в будь-якому випадку знайти та дати дитині її виплату. До всього треба підходити розумно і керуватися відчуттям міри.

З людиною, хоч і з маленькою, треба розмовляти. Треба пояснювати їй свої дії. Наприклад, у даний момент гроші потрібні на їжу, або сімейне рішення про дорогу покупку. Також незайве буде пояснити дитині, що вона повинна розраховувати свої витрати.

Я навмисно не згадую суми, які треба видавати дітям. Матеріальна ситуація у всіх різна, ціни в сусідніх магазинах теж у кожного свої. Уявлення про розумні витрати кожен має власне.

 Чим старше дитина, тим більше їй потрібно. І краще, якщо пам'ятати про це будуть батьки, не змушуючи дитину нагадувати про збільшення своїх потреб і постійно випрошувати гроші як милостиню.

Дитина не повинна відчувати себе бідною в порівнянні з друзями. Якщо ви віддали дитину в елітну школу - її матеріальні можливості не повинні в десятки разів відрізнятися від можливостей її сусіда.
Незалежні доходи дитини, грошовий подарунок родичів або стипендія, належать самій дитині. Ці суми ніяк не повинні позначатися на її постійних доходах.

Запропонуйте школяру працювати на літніх канікулах (звичайно, не всі 3 місяці зранку до ночі), щоб заробити гроші на якусь річ. Звичайно, якщо грошей не буде вистачати, то додайте трохи. Дитина має розуміти, що коли вона сама старається, то їй допоможуть.

Штрафи за погане навчання або погану поведінку неприпустимі. Зате цілком логічна участь дитини у відновленні зіпсованого нею. Головне тут - дотримуватися міри.

Дуже важливо чітко визначити, які саме витрати дитина робить зі своєї кишені. Скажімо, маленькій дитині одяг купує мама. А дорослому? А книжки? А зошити? Плеєр і фотоапарат? Батьки повинні заздалегідь продумати відповіді на ці запитання.

Послідовність не менш важлива. Неприпустимо спочатку дати дитині грошей, а потім забрати їх при нагоді. Або засуджувати те, як розпорядилася грошима дитина. Раз витратив - значить, так вважав потрібним. Саме для цього і були дани гроші. Тільки самостійно людина зможе навчитися раціонально витрачати гроші, розраховувати свої можливості, порівнювати їх зі своїми бажаннями.

Якщо ми хочемо виростити самостійну, розумну, думаючу людину, ми не можемо позбавляти її можливості прагнути бути такою з раннього дитинства.

Додав: Коханич Михайло
Посилання на джерело

Дану статтю створила для Вас команда сайту http://www.suzirya.org.ua

Система Orphus

Cтворено: 2014-10-17  |  Правила передруку  |  Оцініть цю статтю: